АРЕСТОВИЧ ІДЕ НА ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

«Я довєряю Путіну большє, чєм Зєлєнскому»

— Я був феноменально популярний в Україні і за її межами…
Без мене не засинали і не пробуджувались… я був як Месія…

— Кому ви більше довіряєте — зеленському чи путіну?

— Путіну…

Розвідник, номер два (!) кандидат в президенти, найкращий, з ким можна говорити про Зеленського, передбачувальник втрати Криму, вчився там, де Залужний, під трьома кримінальними справами, тепер бореться за Україну зі свого «екзилу»…

Так представляє свого співрозмовника Bet David, досить популярний американський блогер. Його нещодавнє інтервʼю з Трампом, до речі, подивилося більше трьох мільйонів людей.

На 21 хвилині сьогодні — танець живота і ще деяких органів від президента України в костюмі «а-ля» наголяса. Так, для настрою, бо ведучий має іранські коріння. Гарно так для гостя потролили його боса, тонко…

Далі від гостя:
— РуZZкая культура — частина української (!)
— Зеленський дуже жорсткий…
— Путін — дуже прозахідний політик… (!!!!!) (розбирає путіна досить любовно і з повагою…)

Цитує Біблію, як же без цього…
Ганить Бориса Джонсона, як же і без цього.
Навіть трохи і байдена…
Чомусь скромно промовчав про «двє-трі нєдєлі» і про «на шару дают — на шару бєрьом»…

Сонячна Флоридщина, та ж студія, та ж стіна, тільки крісло інше, не чорне Трампове…
Арестович ходить білими.
І йде він просто «в дамки», тобто на вибори.

Україно, готуйся і дрижи…
Екзильні президенти — вони такі не схожі на своїх, рідних…

О, і основне — ЗЕдент дає інтервʼю своєю криворізькою English, Єрмак — теж якоюсь своєю, яку він вважає за англійську.

А от професійний «пєрєводчік-развєдчік-льотчік-псіхолог…» чомусь не потішив шанувальників своєю бездоганною, смію думати, English. Або вона не така і бездоганна, або ще щось…

А так хотілося почути його мур коріння через призму «rrr»…
Нічого, як оберуть, то тоді вже точно почуємо…

Life is beautiful, right? Особливо на сонячній Флоридщині напередодні Різдва.

Особливо, коли ти далеко від війни і від своїх «33 виходів», які так і не сталися знову.

Особливо, коли ти підполковник, але не на фронті.

Особливо, коли ти в «екзилі» від влади, якій так праведно служив, тобто прислужував.

«Я виіграю. Я самий удобний пєрєговорщік. Мою поддєржку людєй трудно ізмєріть, она вєліка.
Я хочу ізмєніть сістєму.
Я похож на прєзідєнта Трампа».
THE END

Оксана Давида

До теми:

З коментарів:

Ольга Жарчинська: Як таке лайно запрошувати у студію? Хто воно? ЗМІ перетворилися у низькопробну ферму, на яку збирають усе, що може бекати.

Микола Бойко: Шановні, даремно Ви недооцінюєте Арестовича. Яким я його бачу: Він має інсайдерську інформацію і належить до категорії політиків, яких ще називають «людиною впливу». Згадую, як я 2009 року придбав книгу «БРАТ» авторства Ігора Беркута та Романа Василишина Київського видавництва Политическая литература.

Третину прочитав і відклав книгу з переконанням, що написана шизофреніками. А коли почалася війна я дочитав її вже з розумінням, що книга написана як сюжет майбутньої російсько-української війни. А тому я реалістично сприймаю формулювання Арестовичем візії розвитку України. Так його романтичнй інфантилізм інколи зашкалює, але, виконуючи роль українського Кашпіровського, останнім часом він став ще торгівцем страхом, вказує сумнівний безпековий шлях. Вважає що з московитами можна домовитись???. Носій чужої ментальної матриці і чужого психотипу. Деформатор, війну називає українською кризою, а українське суспільство бачить мультикультурним зі складною структурою ідентифікацій, які не завжди мають спільні національні засади. Політик має знати ціну слів. Випадок Арестовича — очевидний приклад мовної глухоти, треба його внести колись до підручників політичної риторики. Цілком можливо він своєю політичною силою займе з 10–15% майбутнього депутатсько корпусу замість ОПЗЖ.

Маніпулятивні погляди він постійно міняє: рента для населення, кварталівців називає петлюрівцями, плутає людський капітал з соціальним капіталом.

Зверніть увагу на його рудимент совєтської свідомості, заперечення етичної вартості української мови, відверта демонстрація новітніх посталих квазінаціональностей на кшталт громадянин планети, адєсіт, славянін, інтернаціоналіст і називає це «полікультурним проектом».

Ще Арестович має проблему подолання культурного бар’єру своєю обсценною лексикою. Культура мовлення вказує на приналежність до московитської етнічної громади: «ето самоє», «как би» «понти», слова московитської фєні та інший словесний бруд, відомий як російський «культурний» бренд. Оцінкова шкала «Добре»─ «Погане» в Арестовича змінюється швидше ніж ситуація на фронті, що вказує на нарцисичний розлад особистості. Олексій – патологічний нарцис, критика для нього украй болісна.

Зазвичай люди з нарцисичними рисами мають певні переваги в інтелектуальному плані: вони легше навчаються, у них високий потенціал розвитку, вони здатні дізнаватися нову інформацію і опановувати її.

Надто ідеалізує себе, нездатний применшувати свої характеристики, навпаки, буде описувати все у грандіозних тонах, що робить його непридатним для будь-якої політичної посади в нашій країні. Ось так Арестович обнулив свій авторитет.

Ольга Жарчинська: Якщо народ опустився до рівня, щоб слухати цього кремлівського блазня, то більшовики аплодують: винищення генофонду дало великі плоди.

Зорян Горват: Катя Бльостка — ваш кандидат.