ХТО НАМ ВОРОГ, УКРАЇНЦІ?

Чи може бути до нас інше ставлення, коли ми погоджуємося та погоджуємося

Над нами провеои всесвітній масштабний експеримент. Як з волелюбного, мужнього і древнього народу зробити покірне стадо овець, які самі добровільно підштовхуватимуть одне другого до заклання.

Треба визнати. З нами грали чесно і відкрито. Всі карти які були проти нас, вони нам показували. Вони показували, хто здає, хто продає, хто корупціонує, хто покриває, хто підставляє. Вони показували всі карти…

Але ми не хотіли те визнати. Ми вперто доказували самі собі, що такого бути не може, тому що не може такого бути.

Нас попереджали, коли, як, куди будуть нас бити-вбивати. Нам підказували як треба з того вийти, аби вирватися. Вони ж, ті хто нас ламав, більше про нас дбали, ніж ми самі про себе. Вони пропонували нам варіанти виходу.

Але ми хавали. Ми як голодні шакали хапали все що нам подавали і з’їдали все, що нам підкидали і все нам було мало…

Тоді вони підігнали наші закони під себе, манкірували нашою вірою, нашими традиціями і поконами. Вони ламали Конституцію так, що тріщало по всій Європі, і ми те бачили і чули, але казали самі собі, що то вони горіхи гризуть.

Вони з нас робили народ родства не помнящий і ввели в управління нами інші народності, вигнавши нас, а ми все терпіли, і заспокоювались, що от коли закінчиться війна, і тоді ми… от тоді ми наведемо порядок… а поки що… ніззя, бо ж війна…

Вони нівечили нашу людскість і топтали нашу ідентичність.
Вони глумились над нами і глузували. Вони продумано посилали нас помирати, і прикривались законом про кримінальну відповідальність ЗСУ за любий проступок, а самі в той час крали в ЗСУ все, що тільки можна вкрасти та продати.

Вони карали посиланням на смерть Захисників, які не хотіли віддавати їм частину зі своєї кривавої зарплати.

Воїни просили нас про допомогу, а ми казали, що то фейк, вороже ІПСО, що у нас такого не може бути, то тільки в окупантів таке буває…

Все що може придумати звихнутий розум аби завдати болю, лиха, горя та смерти – ми на собі відчули.

І все їх зло, ненависть, насмішки їх дітей та брудні посилання від їх холуїв, ми хавали, хавали, хавали…. І погоджувалися. І кивали головами. І знову казали: от закінчиться війна… от тоді ми… от тоді побачите, які ми… от тоді і ви взнаєте який він, фунт нашого лиха…

А вони крали, оббирали, своє слово ламали, наші Закони під себе переписували, а нам нові заборони та перепони придумували…

А ми все терпіли. Тарифи платили, ЗСУ допомагали, виживали…

А вони прислану допомогу від світу собі забирали… а вони за ту допомогу мзду собі в кишеню вимагали, а вони наше державне майно продавали, своїм дружбанам роздавали і вже закон про відбирання у нас нашої хати, нашого городчика прийняли…
а ми все головами хитали, та мантру проказували: от закінчиться війна… от тоді ми… от тоді побачите, які ми… от тоді і ви взнаєте який він, фунт нашого лиха…

Чи може бути до нас інше ставлення, коли ми погоджуємося та погоджуємося, та знову погоджуємося…

Об нас ламають наш основний Закон та Устав – нашу Конституцію. А ми мовчимо і виконуємо… Хто нам ворог, Українці?

Катерина Марійчук

З коментарів:

Ігор Кривошей: Після знищення і голодоморів, в нас залишилось багато генетичного лайна. А ще в нас забагато нащадків тої бидлоти, яку привезли з каz апії у 1930-34р. на місце знищених голодом українців.

Василь Триндохір: повністю погоджуюся, а ще дивує фраза :- прийдут хлопці з фронту й наведуть порядок… З фронту повертаються на щиті або покалічені, їм так болить, що не до громадських справ, треба таке щось нам у тилу робити аби з фронту повернулися у надійну Україну… справді, не знаю як, та знаю що…

Сергій Колішенко: Пані Катерина, ворог ми самі собі, вісім років я щотижня стояв на Майдані у Львові, жодна людина не хотіла нічого міняти. Не хочу продовжувати, почну вживати московську лайку.