«ЯКБИ ЧОРНОВІЛ»
1 min read
Чому я вважаю, що «Якби Чорновіл» не стався б?
Ви точно багато разів чули фразу «Якби Чорновіл». З великою долею вірогідності хоч раз в житті ви її говорили. Україна «Якби Чорновіла» стала міфом, втраченим раєм, нездійсненим минулим, прекрасною фантазією.
Завжди були ті, хто казав, що 1 грудня 1991 року ми звернули не туди.
Завжди були ті, хто казав, що Кравчук став могильником ідеї східноєвропейської Швейцарії, найбагатшої країни, якій треба було зовсім трохи, аби щасливо зажити на молочних берегах.
Завжди були ті, хто заздрісно поглядав на Польщу та Чехію, з сумною ностальгією говорячи «Якби Чорновіл», маючи на увазі, що Чехії та Польщі вдалося, а Україні ні. І чарівну таблетку, яка мала вилікувати Україну, звали В’ячеслав Максимович.
Ще роки три-чотири тому я написав серію постів, в яких сказав, що Кравчук – єдиний кандидат, який міг бути обраним президентом в 1991 році, ба більше – добре, що Чорновіл не був обраний. Тоді я став агентом кремля, зрадником і втратив статус «патріота».
Вчора вийшов фільм Олександра Зінченка, який так і називається «Якби Чорновіл».
Фільм на 100% підтвердив всі мої тези кількарічної давнини.
Поки ви будете читати мій пост не забудьте, ось посилання на фільм, гляньте, він якісний і важливий.
Чому я вважаю, що «Якби Чорновіл» не стався б?
1. Помилка йде вже з самого початку. Порівнюючи Україну з Польщею всі чомусь думають, що ми мали однакові стартові позиції на 1991 рік. Але це неправда. Польща, Чехія, Угорщина та інші країни «соцтабору» ніколи не були інтегровані в СРСР так, як УРСР.
З поляків і чехів ніхто не ліпив «братні народи» та «молодшого брата».
Поляки і чехи зберегли фермерство і яку-не-яку приватну власність, в них не було тотальної колгоспної системи.
Поляки і чехи мали набагато більшу свободу дій і м’якішу цензуру.
В поляків і чехів не була вирубана під нуль національна культура та церква.
Творець польського економічного дива початку 1990-х Лешек Бальцерович у 1970-х вчився у США, а протягом 1980-х брав участь у наукових конференціях у Британії, Швеції та Західній Німеччині.
Жоден український дисидент навіть трохи не наблизився до такої біографії.
Україна і Польща не мали однакових стартових позицій на початку 1990-х, це раз.
2. Польська економіка не була наскільки інтегрована в загальносоюзну, як Українська.
Треба було би три українських Бальцеровича, аби хоча б зупинити розпад загальносоюзних економічних зв’язків і пережити їх з мінімальними втратами, не говорячи вже про формування «виробництв замкнутого циклу» в межах однієї держави.
УРСР майже не мала виробництв повного циклу, тобто виробництв, що б виготовляли конкретну продукцію від А до Я.
Наша економіка була тотально залежна від Росії, Казахстану та інших республік Союзу.
Всі про це чомусь забувають, говорячи про шалену кризу 1991-1994 років.
В неї не було шансів не статися, вона була би, що про Кравчуку, що при Чорновілу, що при Лук’яненку.
3. Польське чи чеське суспільство не було наскільки русифікованим та радянізованим.
Ніхто в Польщі не мав сумнівів в окремішності поляків і в тисячолітній традиції їхнього державотворення. Ніде в Польщі не було міста чи регіону, який на 80-90% не знав би польської мови і заявляв про себе як про «русскоязичний регіон».
Жодне місто в Польщі чи Чехії не мало аналогів Севастополя чи Одеси.
Україна в 1990-х – країна з величезними перспективами розколу та громадянської війни.
Обрання Чорновіла майже напевне спровокувало відцентрові тенденції в багатьох південно-східних регіонах, і ми би нічого не встигли з цим зробити.
І навіть якби не сталося сепарації деяких регіонів на сході, будь-які рухи вправо призвели б до лівого реваншу. Мене не покидає думка, що замість мирних дострокових виборів в 1994 році і заміни Кравчука на Кучму ми могли отримати заміну Чорновіла на Симоненка чи Вітренко.
Білоруський шлях у 1990-х для нас був цілком реальний. Політичне банкротство ідеї національної держави через жахливу економічну кризу та лівий розворот в УРСР 2.0.
Але й це не все – прихід до влади комуніста консервативного типу спровокував би інший сепаратизм – західний, з перспективами громадянської війни і розпадом держави.
4. Чорновіл був президентом для дорослого суспільства. Чорновіл міг би бути Ющенком у 2004, але аж ніяк не в 1991.
Проблема тут не скільки Чорновіла, це проблема незрілості, інфантильності та хворобливого стану українського суспільства на початку 1990-х.
Ми тільки проходили шлях лікування та формування нової нації, і Чорновіл станом на 1990-ті був для нас занадто дорослим і занадто незрозумілим.
Ніхто, окрім Кравчука, не міг стати президентом в 1991 році. Бо Кравчук і був мініатюрою України.
Кравчук поєднував в собі номенклатуру і патріотизм, марксизм-ленінізм і демократію, російську й українську мови, досвід планової економіки і незнання ринку, жовто-блакитний прапор з серпом і молотом, бажання уявної Європи і філософію “братніх народів”.
Бо то були ми, як би хтось з вас не хоче це визнати.
Так, зараз хтось напише про Чорноморський флот, ядерну зброю і ще купу інших речей. Але це ніяк не стосується теми розмови. Далеко не факт, що Чорновіл зберіг би флот і зброю, далеко не факт, що до цієї розмови він взагалі встиг би дійти в своїй президентській каденції.
Що думаєте з цього питання? Пишіть, це завжди цікаво.
Олександр Сапронов
До теми:
З коментарів:
Влад Кіслий: Приховано шкідливий допис. Адже саме тому, що на самому початку українське суспільство не перехворіло та не зіткнулося з труднощами подолання московський вірусу, не виробило до нього імунітет, саме через це, із запізненням на 30 років, розплачуємося тепер кров’ю молодого покоління. Так само тодішнє нікчемне і безпорадне керівництво країною кинуло людей напризволяще у тяжкій економіній ситуації замість того, аби знайти західних спеціалістів, корті б змогли допомогти у роздержавленні підприємств без корупційної складової і т.і. На жаль, аналітика поверхова, скорше, це намагання намалювати політичний портрет ключового моменту у сучасній історії України у стилі соцреалізму, без будь-яких припущень і можливостей.
Виходить, Кравчук —спаситель, після того, як поставив свого підписа в угоді по утворенню СНД?
Ґеорґій Бурсов: Завербований під час заміни “розстрілу” на “ув”язнення” агент впливу в таборах з оперативним псевдонімом “дихлофос” відкусив від патріотичного електорату 4,5 процента, виконуючи вказівки кураторів…
ДЕ ДОКАЗИ? Я особисто був свідком зустрічі Лукʼяненка з полковником, може, генералом СБУ, тоді очільником Дніпропетровського управління СБУ (“мій дуже давній приятель”, — Лук”яненко) під час президентської кампанії. “Дихлофос” отримував вказівки, як протидіяти конкуренту Вʼячеславу Чорноволу.
Розмова була в готелі у Дніпропетровську. Більше того, “дихлофос” був не один у так званій Народній Раді депутатів ВР першого скликання. Розхльобуємо досі…
Петро Мироненко: Всі ми розумні сьогодні на дивані.
Ольга Жарчинська: Про таке кажуть «бред сивої кобили»)
З автора економіст (стосовно Бальцеровича), як … Ще трохи Бальцеровича і Польща стала б проектом «Україна-2».
Щодо Лукяненка… є питання після зустрічі з ним у його «скромній» хатині.
