БЛАГОДІЙНИЦТВО — СПОКУТА ПОРОШЕНКА?
1 min read
Експрезидент і чинний народний депутат України, лідер партії «Європейська солідарність» і мільярдер Петро Порошенко хвалиться через Твіттер, через Телеґрам, через Фейсбук і, звісно ж, через свої телеканали, які подарунки він підготував до Святої Покрови:
«Армія. Мова. Віра» непомітно відійшли на задній план, бо на передній висунулися речі матеріальні, про що і свідчать ці фотодокументи.
Українська Армія, звичайно, відбулася, і зовсім не завдяки лише П. Порошенкові як верховному головнокомандувачу. Вона зараз успішно воює, знову ж таки не завдяки тому ж Порошенкові й чинному верховному головнокомандувачу В. Зеленському.
Останній, правда, чомусь не хоче, щоб цю Армію надихав запроваджений Порошенком «Марш нової армії». Мабуть, тому, що цю пісню було написано як марш українських націоналістів і попри те, що наївні люди на Заході вважають Зеленського націоналістом, який схрестив націоналізм із лібералізмом. Очевидно, саме цим і можна пояснити, чому Зеленський навчився говорити ще не так давно ненависне йому «Слава Україні!», але «Марш нової армії» так і не прийняв.
Про Мову та Віру — теми окремих розмов, що їх ми час від часу актуалізуємо.
Звичайно, це добре, що пан Порошенко так енерґійно взявся допомагати ЗСУ, постачаючи їм техніку, матеріали й т. ін. «Буржуйки» у бліндажах пригодяться. І прально-сушильна техніка полегшить роботу «фронтових прачок»…
Але ж хіба такими банальними волонтерськими речами мав би займатися у часі широкомасштабної війни Росії в Україні хай і колишній президент України?
Порошенкові б глибоко осмислити й переосмислити своє президентство: розібратися, чому все сталося як сталося, що і чому пішло не так, зокрема — й чому саме Зеленський став його «вироком».
У США склалася добра президентська традиція: залишивши пост президента, уже колишній президент сідає за написання книжки про свій досвід та опікується будівництвом (у прямому й переносному сенсах) своєї президентської бібліотеки — цілого уже науково-дослідницького центру з архівом і бібліотекою…
Українські президенти багато в чому брали приклад з американських президентів, а от на цей справді чудовий досвід не спокусилися. Жоден експрезидент України не завдав собі клопоту зробити найважливіше — осмислити й переосмислити власний президентський досвід.
Цьому напевно є пояснення.
Перше: ставлення до збереження архівів. У США закон зобов‘язує збереження найнікчемнішої записки президента. Історія з Трампом показує нам, як колишній президент взявся підчистити свій архів. У нас немає жодного сумніву, що президентські архіви в Україні зазнають такої чистки, яка Трампові й не снилася.
Друге: критика і самокритика. Не можна сказати, що американські експрезиденти можуть бути взірцем самокритики, а отже — й критичного осмислення діяльності очолюваних ними адмінісирацій. У своїх книжках вони зазвичай обмежуються поясненням і проясненням тих чи інших своїх особистих рішень чи дій очолюваних ними урядів. Їхні українські колеги не роблять навіть цього.
Що вже говорити про те, щоб котрийсь експрезидент у чомусь покаявся або хоча б про щось пошкодував… Послухайте численні публічні виступи й інтерв‘ю Л. Кравчука, Л. Кучми чи В. Ющенка. Про Порошенка в цьому контексті навіть мова не йде.
П. Порошенко — об‘єкт або сліпого вознесення з боку його прихильників, точніше — фанів, або страшної ненависті з боку його ворогів, точніше — хейтерів. Одні й другі однаково нерозбірливі й виключно емоційні. Прикметно, що серйозного критичного осмислення президентства П. Порошенка, як і його попередників та його наступника, в Україні поки що ніхто не запропонував.
І обожнювачів, і ненависників Порошенка не спонукає до роздумів те, що вже написано про нього в українському зарубіжжі. Винятково емоційно-упереджене ставлення до Порошенка відповідно до «славних радянських традицій» демонструє і його наступник, чинний президент України В. Зеленський. І це є однією з найсерйозніших проблем українського суспільства в цілому і інтелектуальної еліти України зокрема.
Більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
* * *
Гаразд, простимо Петрові Порошенкові гріхи, якими він обріс за час свого президентства, і подякуймо йому за благодійницьку щедрість, яка зненацька розкрилася як глибинна спроба усвідомлення і спокути власних гріхів.
Дивовижних масштабів самопіар, яким обростає кожна благодійна акція П. Порошенка, його стремління до марнославства практично перевершує все, що він намагається зробити своєю благодійністю.
Якби у Порошенка не було такого хворобливого потягу до матеріального, якби він усвідомлював себе україноцентричним політиком і державним діячем, він міг би, по-перше, не наламати дров під час свого президентства, а по-друге — у часі широкомасштабної війни Росії в Україні зосередити свої зусилля на нематеріальних чинниках допомиги Україні у цій війні.
Чудовий алгоритм для дій Порошенка і як колишнього президента, і як колишнього міністра закордонних справ підказує ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА.
Ми знаємо, що Порошенко знайомий із текстом цього Звернення, і ми знаємо, що у нього є набагато більше можливостей, ніж у кожного з нас, щоб донести це Звернення до політиків, парламентарів і урядовців багатьох країх світу, яких він знає особисто. Але ж це — клопоти, які не забезпечують того піару, яким живиться марнославство.
П. Порошенко — не єдиний у своєму роді. Таких — сонми і в Україні, і в українському зарубіжжі. Симптоматично, що всі вони труться біля волонтерства і благодійництва, пов‘язаного з грішми й матеріальними цінностями. Придивіться до українських знаменитостей із шоу-бізнесу Сергія Притули чи Антіна Мухарського, до найвідоміших нині діячів української діаспори Павла Ґрода чи Андрія Футея… Мабуть, саме таке волонтерство і благодійництво — дуже вигідна справа.
Нехай нас почує світ!
Чи ви додали свій підпис до Звернення?
Додайте свій підпис зараз!
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ ЗВЕРНЕННЯ
