НАНУ — ПЕРЕЖИТОК СОВКА

На цьому тижні відбулися збори Академії наук України

Ось що я написав кілька днів тому, поширюючи одно із повідомлень, розміщене на сторінці НАНУ в соцмережах:

ЯКИМ СОВКОМ ДИХНУВ НА МЕНЕ ЦЕЙ ТЕКСТ!

74 академічних інститути живуть і чимось там займаються під потрійним тягарем начальницької вертикалі: що робить над інститутом відділення, а над ним секція, а над секцією президія НАНУ.

Це — тільки в межах НАНУ. Але ж над НАНУ є тепер МОН, а над МОНом КабМін, а над КабМіном ЦК КПУ… Ой, прошу пардону! — офіс президента.

Це ж скільки грошей розтрушується і усихає, поки бюджетне фінансування добудеться до конкретного гнс, снс, мнс, лаборанта?!

Ось чому я ратую за відродження і розвиток традицій, закладених Всеукраїнською Академією Наук (ВУАН), знищеної більшовиками 1934 року.

Володимир Іваненко

***

Сьогодні поширюємо на сайті УСІМ запис Тамари Гундорової, яка те саме, що побачив я здалеку, бачить із середини НАНУ, в якій працює усе своє життя і є членом-кореспондентом Академії.

***

На цьому тижні відбулися збори Академії наук України

Переобрано президента НАНУ, членів Президії НАНУ, радників, керівників відділень і т.п. Коли дивишся на фото з першого засідання та читаєш імена, розумієш, що нічого не змінилося і не зміниться.

Я не брала участі у зборах і виборах цього року, хоча — як член-кореспондент НАНУ з 2003 року — брала участь у багатьох загальних зборах академії та виборах. Якщо чесно, запам’яталося з усіх попередніх років (а це майже 20 років!) лише кілька випадків.

Перше — це те, що колись у президії загальних зборів з’явилася жінка (!). І це була Юлія Тимошенко. Як бачимо зі списків і з фото, гендерне питання для Академії наук мабуть найскладніше за всі невирішені теореми.

Друге, це виступ голови першої Нацради з питань науки і технологій Білоуса Анатолія Григоровича. На тлі офіційних і зарані написаних формальних доповідей він раптом почав говорити людським голосом про реальні проблеми з наукою в УКраїні. Це було дуже близько зрозуміле кожному, хто сидів у залі.

І третій — єдиний раз, коли я чула і бачила реальну дискусію (!) на виборах президента НАНУ. Точніше, йшлося про продовження повноважень Є. Патона на посту президента. І тоді в конференц-залі Аладемії наук була реальна дискусія, навіть пропонували Патону почесне президентство.

Думаю, був маленький шанс тоді розпочати реальну перебудову НАНУ. Не судилося!

Насправді, мені зовсім не байдуже все, що відбувається з академією. Я все життя в Академії і не хотіла її кидати, навіть тоді, коли це треба було конче зробити. Попри всю критику і дотепи з приводу НАНУ, я також знаю, що досі в ній працюють гарні, посвячені і талановиті люди. Звісно, далеко не всі такі.

Я завжди говорила і мріяла про те, щоб Академія розсипалася і переформатувалася, щоб з’явилися невеликі нові інституції, часто міджисциплінарні, щоб працювали групи і центри і щоб перестали жити за правилами фантомів під назвою “фундаментальні дослідження” — тобто великих і часто порожніх проектів, коли можна мало робити, але багато говорити, та ще і грошей вимагати. А головне — щоб на керівних посадах відбувалася повна ротація кожні п’ять років. Тоді офіціоз не приростав би до облич.

Про все це можна лише пофантазувати. Фантастичні мрії, як казав один наш класик.

Тамара Гундорова

До теми:

Збірку статей Володимира Іваненка «Інтелектуальна еліта України як проблема» можна замовити на сайті Books.by.