ДОСТУП ОБМЕЖЕНО

Російські архіви припинили видачу справ репресованих за часів сталінських чисток історикам та представникам громадськості

Наказом передбачено формування переліку з відміткою «для службового користування», до якого можуть бути внесені документи, якщо їх поширення «може створити потенційну загрозу інтересам російської федерації».

Отже, історики, письменники, дослідники позбавлені можливості працювати з архівними документами – їх можуть надати виключно родичам репресованих, якщо ті ще доведуть свої родинні зв’язки.

Історія зі справами репресованих, як зазначають у Служба зовнішньої розвідки України, це складова загальної стратегії сучасної російської влади. Відбілення «вождя», створення міфів навколо його особи активно відбувається на різних рівнях. В липні поточного року комуністична партія рф вже назвала доповідь першого секретаря цк кпрс Микити Хрущова «Про культ особи (Сталіна) та його наслідки» на ХХ з’їзді кпрс «помилковою і політично упередженою».

До тих архівів нам, українцям, важко було дістатися вже після 2014-го. Та й до того непросто. Пригадую, ініціював офіційний запит на керівництво служби зовнішньої розвідки рф з проханням надати матеріали з архіву і з музею про розвідників, народжених в Україні. Офіційно не відповіли, а в робочому порядку через своїх представників дали зрозуміти, що це недоцільно, бо Україна може використати ці матеріали на свій розсуд, не так, як хотілося б, зокрема, «для прославляння бандерівців і петлюрівців і нівелювання радянських героїв».

Насправді, це не рядова подія. Це має глибинне підґрунтя. Це їхній підхід до історії. Для них історія – це теж зброя, інструмент, важіль у гібридній війні.

А у нас інші реалії, й історики та дослідники мають змогу отримувати розсекречені документи з архівів спецслужб і самим приймати рішення, що і як писати. Два світи, два світогляди, два світосприйняття… І так у всьому.

Олександр Скрипник