ОХ, ЦЕЙ ТРАМП! | OH, THIS TRUMP!

УКР | ENG

ОХ, ЦЕЙ ТРАМП!

Чому Трамп нинішній так відрізняється від Трампа, яким він був під час свого першого терміну?

Дуже багато людей (всі) зараз ламають голову над питанням: чому Трамп нинішній так відрізняється від Трампа, яким він був під час свого першого терміну? Чому тоді міжнародна політика – це була одна з найсильніших його сторін, а зараз всі його рішення катастрофічні?

Що з ним сталося за ці 8 років, що змінилося?

Проукраїнські трампісти наводять в приклад кілька дійсно достойних вчинків Трампа першої каденції:

1) удар по сирійській авіабазі, де перебували близько 300 вагнерівців (а Обама не зміг)

2) надання Україні летальної зброї (джавелінів) (а Обама не зміг)

3) санкції проти російського газопроводу «Північний потік 2» (а Обама не зміг)

Приблизно таких же рішучих кроків від Трампа чекали і цього разу. Думали, що він зараз як прийде після сцикливого Байдена, як покаже путіну, де раки зимують. Бо він же рішучий, цілеспрямований і любить перемагати.

Натомість вилізла якась матня, яка повторює все слово в слово за путіним, схиляється перед ним низько і позорно, пищить про жах третьої світової, обіцяє росії зняття санкцій і «великі спільні економічні проекти».

Що трапилося з Трампом? Чому він став настільки проросійським?

Відповідь, виявляється, дуже проста.

Нічого не трапилося. Він і раніше був проросійський. Так само любив росію, путіна і збирався будувати в москві Trump Tower. Просто ми цього не помічали, бо команда, яка його оточувала, була інша.

Це були притомні професійні люди, які – ключове слово – не боялися не погоджуватися з Трампом, коли він був неправий, і схиляли його до адекватних рішень, зокрема в міжнародній політиці.

Це випливає з аналізу кількох аналітиків, яких я слухала, які живуть в США і знаються на ситуації краще за нас. Вони трампісти, до речі, які не по днях, а по годинах перетворюються на колишніх трампістів.

Зокрема, вони думали, що в часи першої каденції Трамп був «несподіваним і гнучким» — тобто, сьогодні він демонструє любов до путіна, а завтра неочікувано завдає удару по вагнерівцях.

Як же так? А виявилося ось що: любов до путіна була справжня, а рішення про удар по вагнерівцях приймали зовсім інші люди.

1. Постачання летальної зброї (джавелінів). Насправді ініціатором цього був Курт Волкер – спецпредставник Держдепартаменту по Україні, а також проукраїнські сенатори-республіканці Джон МакКейн і Ліндсі Грем, дуже проукраїнський міністр оборони (глава Пентагону) Джеймс Меттіс.
   Всі вони протиснули в Конгресі відповідний законопроект, Конгрес проголосував за це і виділив гроші.

Трампу потрібно було йти на конфлікт з усіма цими людьми, щоб не дати Україні летальну зброю – джавеліни подавалися як «оборонне протитанкове озброєння» — а так як він в цьому не дуже розбирався, то просто погодився.

2. Трамп оголосив декларацію, що Крим ніколи не буде визнаний частиною росії.

Головним творцем цієї декларації був держсекретар Майк Помпео. За ним стояли американська рада національної безпеки і Конгрес США.

Перед цим на зустрічі з путіним у Гельсінкі Трамп висловив сумніви в тому, що російські спецслужби втручалися в президентські вибори 2016 року.

Це була дивна і пропутінська поведінка, тому що він заперечував факти, надані йому американською розвідкою.

Замість цього він посилався на інформацію, надану путіним.

Крім того, був курйоз, коли – вже не пам’ятаю, хто це записав на аудіо – Трамп, коли сидів поруч з путіним, нахилився до нього і сказав:

— Я зараз буду в своїй промові говорити погані речі про росію, але ти не переживай, це не по-справжньому.

Це загрожувало скандалом в США, і щоб згладити цю ситуацію і прибрати політичний тиск, Трампу принесли і сказали зачитати декларацію щодо Криму, яка вже була на той час готова. До змісту цієї декларації він ніякого відношення не має.

3. Санкції проти «Північного потоку 2». Головними їх двигунами стали два сенатори-республіканці Тед Круз і Том Коттон.

Вони написали законопроект, його підтримав Держдеп і Майк Помпео, ті ж самі Рада Нацбезпеки і Пентагон (яким керував, як ви пам’ятаєте, проукраїнський чел). Крім того, був великий тиск з боку Польщі і східноєвропейських країн.

Але головне, що Трампу пояснили, що це вигідно для США, бо Європа буде купувати американський зріджений газ замість російського.

Конгрес проголосував за рішення, а Трамп його підписав, бо як же він міг піти проти додаткового прибутку для Америки.

4. Удар по вагнерівцях у Сирії

Рішення було прийняте тим же главою Пентагону Джеймсом Меттісом, Трампа лише поставили перед фактом. Так, він дав згоду на удар – але якби він цього не зробив, то йому б довелося йти на конфлікт зі своїми підлеглими.

Те ж саме стосується всіх інших рішень по міжнародці в 2017-2020 роках – їх приймали толкові антиросійські люди з його оточення.

Наприклад, перший держсекретар Рекс Тіллерсон настільки не погоджувався з Трампом, що на нараді в Пентагоні назвав його дебілом («moron»).

Він підтримав Британію, яка заявила про причетність росії до отруєння Скрипалів «новічком», а Трамп був проти.

Також Тіллерсон заявив, що американські санкції проти росії не будуть зняті, поки російські війська не залишать Крим і Донбас.

Тіллерсон критикував спроби Трампа домовитися на вась-вась із Кім Чен Ином, він вважав, що відносини з диктаторами треба будувати не на дружбі, а на силовій перевазі.

Трамп його звільнив через Твіттер – тобто максимально принизливим способом, навіть не повідомивши в очі.

Радник Трампа з нацбезпеки Герберт МакМастер публічно суперечив Трампу, коли той казав, що ніякого російського втручання у вибори не було. Він наводив дані спецслужб, що втручання було.

Крім того, він категорично виступав проти спроб Трампа запросити в Вашингтон талібів і домовитися з ними про мир (як бачимо, оранжевий завжди мав слабкий передок на те, щоб дружити і домовлятися з диктаторами).

МакМастер сказав «Тільки через мій труп», Трамп його звільнив – теж через Твіттер – і все-таки пішов дружити з талібами (ви бачили, до чого це призвело).

Список таких звільнених посадовців у першу каденцію Трампа величезний. В нього були постійні конфлікти з тими, хто не погоджувався з його проросійськими заявами.

Плюс Конгрес міг запороти будь-яку нездорову ініціативу Трампа і трампістів, бо верхня палата – Сенат – була під демократами.

Сьогодні обидві палати – і Палата представників, і Сенат – під республіканцями.

На Конгресі нині можна ставити хрест аж до наступних виборів (через 2 роки).

Конгрес зараз як Верховна рада – «слуги урода» протягують які завгодно кончені рішення, такі як призначення подруги російського олігарха Малофєєва Тулсі Габбард главою національної розвідки.

Трамп також виніс свої уроки.

Нездатний до опору Конгрес дозволив Трампу поставити на ключові посади людей, яких він хотів. А яких він хотів? Щоб з ним нарешті ніхто не сперечався.

Їхня професійність не має для Трампа ніякого значення. Що для нього має значення:

• лояльність — погоджуватися з кожним його словом, возвеличувати його, хвалити – для нарциса головним є саме це, все інше другорядне;
• мати схожі з ним погляди – всі ці люди проросійські і були такими і раніше, він вибрав їх з тієї невеликої купки мудаків, які в квітні 2024 року голосували в Конгресі проти виділення $61 млрд допомоги Україні.

Ось так Трамп оточив себе тупими придурками, які уявлення не мають, як керувати всіма тими відомствами, куди вони призначені – радник з нацбезпеки додає в секретний чат у Сигналі якогось лівого журналіста, глава Пентагону зливає в цей чат інформацію з найвищим грифом секретності про військову операцію США, глава розвідки каже: «Я про це не знала».

Трамп каже: «Та нічого страшного в цьому немає, головне що люди вони хароші».

Ах, до речі, я розкусила, як Трамп буде перемагати путіна.

Я ж думала, він реально буде перемагати путіна.

А він просто на будь-яку херню, яка відбувається, каже, що це перемога.
А якщо це явно не перемога – то її просто не існує.

Ну типу коли путін принизливо змусив Віткоффа чекати його 8 годин і замість нього зустрічався з Лукашенком, і про це потім написали ЗМІ – то Трамп сказав, що насправді це брехня, насправді цього не було, а брехливі ЗМІ це придумали (ну є ж час посадки літака Віткоффа в аеропорту москви за 8 годин до зустрічі, ну камон).

Напередодні під час свого феєричного візиту в Гренландію Джей Діванс сказав, що перемир’я з росією працює, все чудово.

Сотні шахедів летять щоночі в Україну, вбивають людей і руйнують міста – а в Трампа кажуть, що режим припинення вогню діє.

Ми все думали, як же адміністрація Трампа буде припиняти російську війну? А воно он як – виявилося, що вони просто будуть робити вигляд, що вона припинилася.

Бо якщо Трамп визнає, що путін порушує перемир’я – то значить, він ніякий не миротворець, а дурак, якого найобують.

От така позиція вже по-справжньому небезпечна.

Вся надія на те, що коли багато дебілів збирається в одному місці – то воно все скоро самонаїбнеться.
Початок вже покладено.
Стежимо далі.

Надія Паливода

***

OH, THIS TRUMP!

Why is today’s Trump so different from the Trump of his first term?

A lot of people (everyone) are now racking their brains over the question: why is today’s Trump so different from the Trump of his first term? Why was foreign policy one of his strongest suits back then, while now all his decisions are catastrophic?

What happened to him over these 8 years? What changed?

Pro-Ukrainian Trump supporters often cite several commendable actions from his first term:

1. The strike on a Syrian airbase where about 300 Wagner mercenaries were present (which Obama didn’t do).
2. The provision of lethal aid to Ukraine (Javelins) (which Obama also didn’t do).
3. Sanctions against the russian Nord Stream 2 gas pipeline (again, Obama didn’t).

People expected similar decisive actions from Trump this time around. They thought he’d come in after the spineless Biden and really show putin who’s boss. Because Trump is decisive, goal-oriented, and loves to win.

Instead, what emerged was some pitiful figure parroting Putin word for word, bowing before him, whining about the horrors of World War III, promising russia lifted sanctions and “great joint economic projects.”

What happened to Trump? Why has he become so pro-russian?

Turns out, the answer is very simple.

Nothing happened. He was pro-russian all along. He always loved russia, adored Putin, and planned to build a Trump Tower in Moscow. We just didn’t notice, because the team around him was different.

They were sane, professional people who — and this is the key — weren’t afraid to disagree with Trump when he was wrong, and pushed him toward reasonable decisions, especially in foreign policy.

This conclusion comes from analysis by several commentators I listened to — they live in the US and understand the situation better than we do. They’re Trump supporters, by the way, who are now turning into former Trump supporters by the hour.

They thought that during the first term, Trump was “unpredictable and flexible” — that is, one day he’d be showing love to Putin, and the next, unexpectedly striking Wagner mercenaries.

But how can that be? Turns out, the love for Putin was real, and the strike on the Wagner group was someone else’s decision.

1. Provision of lethal weapons (Javelins).

The real initiator was Kurt Volker, the U.S. Special Representative for Ukraine, along with pro-Ukrainian Republican senators John McCain and Lindsey Graham, and a very pro-Ukrainian Secretary of Defense, James Mattis.

They pushed the relevant bill through Congress, which voted and allocated the funds.

For Trump to block the aid, he would have had to clash with all these people. Since the Javelins were framed as “defensive anti-tank weapons,” and since Trump didn’t really understand it all — he just agreed.

2. Trump issued a declaration that Crimea would never be recognized as part of russia.

The main author of this declaration was Secretary of State Mike Pompeo. Behind him stood the National Security Council and the U.S. Congress.

This followed a meeting with Putin in Helsinki, where Trump expressed doubts about whether russian intelligence interfered in the 2016 U.S. elections.

This was bizarre and pro-Putin behavior — he dismissed the intelligence given to him by U.S. agencies and instead cited Putin’s word.

There was also a strange moment — I don’t recall who recorded it — where Trump, sitting next to putin, leaned over and said “I’m going to say bad things about russia in my speech, but don’t worry — it’s not for real.” This nearly caused a scandal in the U.S., so to smooth things over and relieve political pressure, Trump was handed a pre-written declaration about Crimea to read. He had nothing to do with writing it.

3. Sanctions against Nord Stream 2.

These were spearheaded by two Republican senators — Ted Cruz and Tom Cotton.

They drafted the bill, it was supported by the State Department and Mike Pompeo, the same National Security Council and the Pentagon (led, as you remember, by a pro-Ukrainian guy). Plus, there was heavy pressure from Poland and other Eastern European countries.

But the key point: Trump was told this would be profitable for the U.S., because Europe would buy American LNG instead of russian gas.

Congress passed the bill, and Trump signed it — because how could he oppose extra profit for America?

4. Strike on Wagner fighters in Syria.

The decision was made by Secretary of Defense James Mattis. Trump was simply informed.

Yes, he gave the green light — but if he hadn’t, he would’ve had to clash with his own subordinates.

Same goes for all the other international decisions from 2017–2020 — they were made by competent anti-russian people around him.

For instance, his first Secretary of State, Rex Tillerson, disagreed with Trump so much that he once called him a “moron” at a Pentagon meeting. He supported the UK’s claim that russia was behind the poisoning of the Skripals with Novichok, while Trump was against it.

Tillerson also stated that U.S. sanctions against russia would not be lifted until russian troops left Crimea and Donbas. He criticized Trump’s attempts to cozy up to Kim Jong Un, arguing that relations with dictators should be built not on friendship, but on superior force.

Trump fired him via Twitter — the most humiliating way possible, without even informing him in person.

Trump’s National Security Advisor, H.R. McMaster, publicly contradicted him when Trump claimed there was no russian interference in the elections. McMaster cited intelligence data showing the interference did occur. He also vehemently opposed Trump’s plan to invite the Taliban to Washington for peace talks (as we now see, Trump has always had a soft spot for befriending dictators). McMaster said, “Over my dead body.”

Trump fired him — again via Twitter — and then went ahead with cozying up to the Taliban (and you’ve seen the results of that).

The list of high-ranking officials fired during Trump’s first term is enormous. He was constantly clashing with those who opposed his pro-russian stance.

And back then, Congress could still block any crazy Trumpist initiative, because the Senate was controlled by Democrats.

Today, both chambers — the House of Representatives and the Senate — are under Republican control.

Congress is basically dead until the next elections (in 2 years). It now acts like Ukraine’s Rada — “servants of the freak” push through whatever idiotic decisions they want, like appointing Tulsi Gabbard, a friend of russian oligarch Malofeyev, as head of national intelligence.

Trump also learned his lessons.

A now powerless Congress allowed Trump to appoint whoever he wanted to key positions. And who did he want? People who would never argue with him.

Their professionalism doesn’t matter to Trump at all. What matters is: Loyalty — agreeing with his every word, praising and glorifying him — for a narcissist, this is paramount; everything else is secondary. Shared views — all these people are pro-russian and have been for a while. He chose them from that small group who voted in April 2024 against the $61 billion aid package for Ukraine.

So now Trump has surrounded himself with clueless people who have no idea how to run the agencies they’ve been appointed to — the national security advisor adds some random journalist to a classified Signal chat, the head of the Pentagon leaks top-secret info about a U.S. military op in that same chat, and the head of intelligence says, “I didn’t know about this.” Trump says: “It’s no big deal, the main thing is they’re good people.”

Oh, and by the way — I finally figured out how Trump plans to “defeat Putin.”

I used to think he’d actually defeat him.

But no — he’s just going to call everything a win, no matter what happens. And if something clearly isn’t a win — he’ll pretend it doesn’t exist.

Like when Putin humiliatingly made Vitkoff wait for 8 hours and met with Lukashenko instead, and the media reported it — Trump said it was fake news, it never happened, the media made it up. (Even though we literally have the flight log showing Vitkoff landed in Moscow 8 hours before the meeting — come on.)

Just recently, during his flamboyant trip to Greenland, JD Vance said that the ceasefire with russia is working, everything is great.

Hundreds of Shahed drones fly over Ukraine every night, killing people and destroying cities — but Trump’s team says the ceasefire is holding.

We kept wondering — how is the Trump administration going to stop the russian war?

Well, here’s how: they’ll just pretend it already stopped.

Because if Trump admits that Putin is violating the ceasefire — then he’s no peacemaker, just a fool being played.

And that’s a truly dangerous position.

Our only hope now is that the whole thing will collapse under its own weight. The process has already begun.

We’ll keep watching.

Nadia Palyvoda

Translated by Roman Sheremeta

---

Зробіть пожертву, щоб допомогти розповсюдити книгу «ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНА ВІЙНА: природа війни Росії проти України та стратегія перемоги України» Володимира Іваненка — тепер на Amazon — серед аналітичних центрів, університетів, коледжів, середніх шкіл і публічних бібліотек.

***

Donate to help distribution EXISTENTIAL WAR: The Nature of Russia’s War On Ukraine & Ukraine’s Victory Strategy by Volodymyr Ivanenko — now on Amazon — to think tanks, university, college, high school and public libraries