ПАРАДОКСИ ВІЙНИ
1 min read
“Контрнаступ, якого не стало: правда про розкол фронту, підкилимні ігри та страх перед Залужним”
Йде четвертий рік повномасштабної війни. Кожен українець знає ціну цих днів: втрати, тривога, життя «до» та життя «після». Але з кожним місяцем усе більше людей починає ставити запитання, які раніше боялись навіть подумати: а чи все робиться правильно? Чи всі рішення ухвалюються заради перемоги? Чи, можливо, дехто на вершині влади просто використовує війну як спосіб зберегти себе у кріслі?
І найбільш болюча точка — це контрнаступ 2023 року. Подія, яку очікувала вся країна. Подія, яку готували найкращі підрозділи. І подія, яка, замість прориву, стала символом втраченого шансу.
⸻
Два напрями замість одного: стратегія чи саботаж?
Початковий план був іншим. Головнокомандувач Залужний разом з військовим штабом запропонував сконцентрувати сили на одному напрямку — мелітопольському. Саме там пролягала логіка: прорив лінії оборони, вихід до Азовського моря, розрізання фронту, ізоляція Криму. Простий, жорсткий, але реальний шлях до стратегічної переваги.
Але на Банковій цей план зустріли без ентузіазму. Замість повної концентрації зусиль — було ухвалено рішення розділити контрнаступ на два фронти: Мелітополь і Бахмут. Автором цієї «альтернативної» ідеї став Олександр Сирський — командувач Сухопутних військ, який у той момент вже мав політичну протекцію.
Сирський запропонував “відтягнути” російські сили на Схід, щоб полегшити прорив на Півдні. Але замість ефекту відтягування ми отримали величезні втрати на Бахмутському напрямку — у тому числі п’яти найкращих бригад, які мали йти на прорив:
• 3-тя штурмова
• 5-та штурмова
• 47-ма механізована
• 80-та десантно-штурмова
• 93-тя механізована «Холодний Яр»
Усі вони були передані не на головний напрямок, а на м’ясорубку під Бахмутом. Не для прориву — для утримання міфу про «успіхи». І головне — без згоди Залужного, який неодноразово заявляв про безперспективність цієї ділянки фронту.
⸻
Війна між генералами — чи між амбіціями ОП і здоровим глуздом?
Але чому рішення Залужного було заблоковане? Відповідь не у стратегії. Вона — у політичному страху.
Офіс президента на чолі з Андрієм Єрмаком вже давно розглядав Залужного як загрозу. Занадто популярний. Занадто прямий. Занадто чесний. І головне — його поважали не за гучні промови, а за реальні дії.
На Банковій почали системно обмежувати його вплив:
• підсовували альтернативні плани від Сирського;
• блокували медійний вихід Залужного;
• організовували «зливи» з наративами «він втомився»;
• просували думку, що «він не політик, а технар».
Але головне — Єрмак зробив усе, щоб контрнаступ не став особистим тріумфом Залужного. Бо тріумф на фронті — це автоматичне перетворення генерала на політичну фігуру №1.
⸻
Замість перемоги — збереження рейтингу
Для влади перемога — це вже не стратегічна мета, а медійна валюта. Поки на фронті затягується «просування», в Києві — нові ролики, офіційні тури, заяви про «успіхи» та «рух у правильному напрямку».
Контрнаступ подали у ЗМІ як тривалий процес, що «виснажує ворога». Але кожен військовий знає: це не був наступ, це була боротьба без резерву, без маси, без зосередження.
Рішення ділити сили — це не тактична помилка. Це навмисне розпорошення ресурсу, щоб не дати змоги проявитись Залужному та створити політичну конкуренцію Зеленському.
⸻
Сирський: свій серед своїх
Після провалу контрнаступу та системного маргіналізування Залужного, саме Сирський отримує підвищення. І це — не випадковість. Саме він погоджувався з усіма настановами Банкової. Саме він не заперечував, коли бригади кидали під Бахмут. Саме він — зручний.
Багато військових його називають “генералом радянського типу”. Він не ставить зайвих питань. Виконує вказівки. Але війна XXI століття — не про слухняність. Вона — про ініціативу, про нестандартність, про лідерство. І саме цього у нього немає.
⸻
А народ — знову мовчки спостерігає
Ми звикли вірити. Але сліпа віра — небезпечна. Коли влада перетворює війну на піар, а солдатів — на фон для роликів, ми маємо не просто право, а обов’язок ставити питання.
• Хто вирішив ділити наступ?
• Хто злив найкращі бригади на Бахмут?
• Хто системно принижував Залужного?
• І головне — чому рейтинг президента став важливішим за шанс на прорив?
⸻
Фінал: ми маємо право на правду
Правда — болюча. Але вона єдина здатна дати надію. Бо брехня — це пастка. І сьогодні країна — саме в ній. В пастці страху, що хтось скаже зайве. В пастці маніпуляцій, що «зрада — це ворог». Але зрадою є не критика, а ті, хто віддають накази, знаючи, що вони коштуватимуть життів — аби лише врятувати політичне майбутнє.
І це треба називати своїми іменами.
2.
2023 року спецназ СБУ штурмував український Генштаб з метою затримання Залужного
Про це на стримі розповіли екс-нардеп Борислав Береза та екс-заступник командувача Сил спеціальних операцій Сергій Кривоніс.
Береза послався на розповідь своїх знайомих про те, що у 2023 році «спецназ СБУ намагався заарештувати головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного і тоді штурмував будівлю, в якій знаходився не лише Залужний, а й увесь Генштаб».
«Це місце трималося в секреті, щоб російські війська не завдали удару по ньому, а також там знаходилася дорадча кімната, в якій були присутні понад 30 представників НАТО і європейських військових. Вони все це спостерігали, це відбувалось у них на очах. Тоді мені навіть казали, що довелося піднімати полк охорони, а також підтягувати військовий спецназ, щоб протидіяти спецназу СБУ», – повідомив Береза.
За його словами, все це відбувалося в центрі Києва, і в Офісі президента «були налякані, бо з’ясувалося, що військовий спецназ може дуже швидко та ефективно протидіяти».
Кривоніс підтвердив, що знайомий із цією історією. За його словами, офіцери військового спецналу «зупинили атаку, поклали всіх і показали, хто в країні справжній військовий лідер».
«Залужний вийшов і особисто розставив усі крапки над “і”. І тоді спецназ СБУ зрозумів, яку дурість вони вчинили. Але це був такий живий анекдот, з якого потім сміялися всі, хто знав про цю історію. А знали її сотні людей», — сказав він.
За словами Кривоноса, СБУ після спроби затримання Залужного почала «виправдовуватися» та говорити, що «ми не знали, що там знаходиться штаб командування Збройних сил під час війни». Кривоніс вважає це брехнею, оскільки «керівники СБУ систематично приїжджали туди та брали участь у нарадах».
«Команда була віддана безпосередньо з Банкової, Офісу президента, і ми чудово розуміємо, хто цю команду дав. Для мене це не новина», – додав Кривоніс.
Береза також повідомив, що «Залужний особисто вийшов до спецназу та сказав: «Ви розумієте, що зараз буде? Тут усередині є американські, європейські, канадські військові, котрі все це спостерігають. Деякі з них – чотиризіркові генерали».
“По-друге, він запитав їх: “Хлопці, а що далі? Вам наказали мене затримати, а що потім? Ви хоч розумієте, що буде з цією країною, якщо ви заарештуєте Верховного головнокомандувача?”, – передає слова Залужного Береза.
За його словами, пізніше головкому зателефонували з Банковою з вибаченнями: «Ви не так нас зрозуміли, Валерію Федоровичу. Це помилка, давайте замінимо ситуацію». І Залужний ніколи про це не говорив публічно».
На думку Кривоноса, Залужний не розголосив, оскільки «у світовому інформаційному просторі це був би повний апокаліпсис. Тоді про це мовчали, історія була під грифом секретності, заборонялося про неї говорити».
Проте, за його словами, на Заході про цю історію знають, і мені кілька разів наводили цей випадок у США як приклад внутрішніх розбірок в Україні, повідомив Кривоніс.
Офіс президента та Валерій Залужний цю інформацію поки не коментували.
———
Підтверджую — чиста правда! Мені її розповіли люди, які були присутні особисто і відповідали за безпеку Залужного, а інші були з протилежного боку.
Ігор Ковтуненко
EXISTENTIAL WAR: The Nature of Russia’s War On Ukraine & Ukraine’s Victory Strategy by Volodymyr Ivanenko is now on Amazon
Fundraiser by Dr Volodymyr Ivanenko: Donate to Distribute Prof. Ivanenko’s Book
