САМІТ НАДІЙ, АЛЕ ЧИЇХ?

Саміт у Саудівській Аравії інтригує

Велика Україна — великий клопіт. Мала Україна —малий клопіт.

Мухаммед бін Салман — політик хитрий і прагматичний. Якщо він щось робить, то з великою надією на бажаний результат. Його країна і досі не виявила визначення — на чийому боці вона у цій війні раші із Україною. Водночас королівство домовилося з рф вкоротити видуботок нафти і в той же час надає Україні 400 мільйонів доларів як гуманітарну допомогу. Ця політична гойдалка дещо засмучує.

Виглядає так, що уряд Саудівської Аравії намагається збити з пантелику обидві воюючі сторони. З іншого ж боку слід врахувати, що представників із раші не запрошено. Хоча це й зрозуміло — Україна би не приїхала і не одна вона. Уже тільки цим принц показав, що раша для нього не найголовніша у цьому питанні. Але…

Принца хвилює бізнесова нафтова стабільність. Тому, очевидно, ця війна його просто дратує. А значить, дратує і раша. Не висказати свою позицію стосовно війни нереально. Ставлення проявиться, якщо не в словах, то в ділах.

Україна виступить там із мирною ініціативою. У мирному плані Зеленського в пунктах 5-му та 6-му «української формули миру» йдеться про безпосередньо політико-військові речі. 5-й пункт передбачає відновлення територіальної цілісності України, а 6-й пункт говорить про потребу виведення російських військ та припинення бойових дій.

І? Хто і що зможе примусити рашу здійснити це? Так може не НАС, а рашу слід було запросити на цей саміт.
Ми могли б обмежитися пересиланням плану для ознайомлення. НЕ З НАМИ слід говорити про мир, а з путіним, чи з представниками його конюшні.

Якщо запросили нас, це означає, що від нас вимагатимуть іти на поступки. І надіються, що вдасться повторити Будапештський меморандум і Мінські угоди. Якщо два рази вдалося, то чому втретє має не вдатися?

Путін в надії спостерігатиме, як світова спільнота подарує йому перемогу у війні, яку він сам на потрібних йому умовах завершити не здатен. Ну, це він так розмріявся. Україна на жодні поступки не піде. І рашу світ не спинить.

Світ не вірить, що ця війна іде не на життя, а на смерть. І світ ще вірить, що можна задобрити путіна, віддавши йому те, що він хоче захопити. А світ точно знає, що саме хоче захопити путін?

Саміт в Джидді є ще однією спробою нахилити Україну.
З одного боку Захід дає нам зброю, щоби раша не пішла далі на захід. А з іншого, хоче убезпечити той самий захід ціною східних територій України. Велика Україна – великий клопіт. Мала Україна – малий клопіт.

А раша хай ще далі стає більшою? А це не великий клопіт? Чекати від путіна миру, це всеодно, що чекати від німого — співу.

Світ прагне миру будь-якою ціною. Правда, не ціною ВЛАСНИХ територій. Путін прагне пєрєдишкі. Цей бєг з прєпятствіямі, що мав, на його думку, відбутися без оних, за трі дня, його теж втомив, і удівіл, і напряг.

А Україна прагне остаточної перемоги без втрати територій і вимагає суду в Гаазі над воєнними злочинцями.
Не співпадають прагнення.
Чого прагне Муххамед бін Салман від цього самміту- не зрозуміти.

Укріпити власні політичні позиції на світовій політичній арені, додаючи собі авторитету, показавши Саудвську Аравію країною-миротворцем на Близькому Сході? Забиваючи час від часу голи в кожні ворота, він все ж виступає третім гравцем на цьому полі. А це — не за правилами гри. Чи у нього в рукаві захований якийсь важливий козир?

Мирослава Сидор

До теми:

Переговори щодо України в Саудівській Аравії не призведуть до мирної угоди — Білий дімРФ и Китай впервые пошли на беспрецедентный военный шаг против США — The Wall Street Journal —| Диалог.UA