ОРДЕР ВІД МКС У ГААЗІ — ЦЕ СЕРЙОЗНО
1 min read
Із спостережень над обговоренням ухвали Міжнародного кримінального суду про арешт Путіна
У ЗМІ, блоґах і соцмережах активно обговорюють ухвалу Міжнародного кримінального суду в Гаазі щодо ордеру на арешт президента Росії Путіна за кримінальні злочини щодо дітей під час воєнного вторгнення в Україну. Ґуґл вам у поміч!
Багато людей вітають це рішення як знакове. Багато й скептиків: мовляв, арешт Путіна нереальний з цілого ряду причин (від «Росія не визнає МКС» до «як того Путіна можна затримати й доставити перед очі високого суду»).
Між цілком серйозними коментарями бачимо й цілий спектр відгуків, сказати б, сатирично-гумористичного характеру — від уїдливого сарказму до легкої іронії чи навпаки. Словом, таке враження, що людям самим смішно з цього випадку, отож вони й інших хочуть розсмішити.
Ось характерний приклад із українського сеґменту соцмереж. Українська відеоблоґерка Оксана Давида пише:
«😯То правда, що ні США, ні Україна НЕ є членами МКС (ІСС) в Гаазі, так як і раша з китаєм?
Якщо так — то ця ейфорія щодо “ордера” для путіна є смішною. Тобто і Байден, і Зе теоретично не можуть сприяти арешту, а от навіть зустрічатися — no problem, для них путін НЕ злочинець.
Весело…😡
Тому так дивно, що жоден український суд на подібне рішення не спромігся…
Чому б це?
Не на часі?»
(Вибачимо веселій пані фактичну помилку, спричинену емоційним перезбудженням: від часу вторгнення Росії в Україну ні Байден, ні Зеленський з Путіним не зустрічалися, хоч про можливість таких зустрічей і йшли балачки.)
У чому проблема такого підходу до обговорюваного явища? Відповідь на це запитання проста: в елементарному незнанні основ права й системи судочинства.
Зверніть увагу, що після публікації ухвали МКС у Гаазі жоден фахівець з міжнародного права взагалі й кримінального права зокрема не назвав це рішення нікчемним (є такий юридичний термін).
Очевидно, що самі члени МКС є правниками з прекрасною юридичною освітою й величезним досвідом, і вони віддають собі звіт у тому, наскільки непросто втілити їхню ухвалу в життя й побачити Путіна в кайданках у їхній судовій залі. Попри все, судді пішли на цей крок.
Найважливіша цінність ухвали МКС про арешт Путіна в тому, що високий суд у Гаазі створив прецедент — надзвичайної ваги чинник у судочинстві, коли виникає складна і, здавалося б, невирішувана юридична ситуація. Цей прецедент тепер здійснить те, з чого починається скресання криги на замерзлій річці, або те, з чого починається снігова лавина в горах.
Тут доречно буде повторити раціональну частину запису О. Давиди:
«…дивно, що жоден український суд на подібне рішення не спромігся… Чому б це? Не на часі?»
Справді, чому за рік з лишком повномасштабної війни Росії в Україні жоден український суд не сподобився на подібне рішення, попри те, що, як постійно нагадує нам Ґенеральна прокуратура України, відкрито десятки тисяч (sic!) проваджень за воєнними злочинами Росії в Україні?
У відповідь нам скажуть, що вже відбулося стільки-то судів і стільки-то виконавців воєнних злочинів засуджені на великі терміни реально або заочно. Отже, українські суди ідуть слідами конкретних справ, конкретних випадків, і розгляд отих десятків тисяч справ може розтягтися, і напевно розтягнеться, не на роки — на десятиліття.
Тим часом зачинщики й організатори цих воєнних злочинів залишаються поза увагою судів і суддів. І це при тому, що злочинні наміри і злочинні дії той же Путін проявив і вчинив ще 2014 року і продовжив проявляти і вчиняти вторгненням в Україну 24 лютого 2022 року. Усі ці наміри та дії добре задокументовані і самою Росією, і Україною.
Нагадаємо, що від 2014 року не було ініційовано жодного судового розгляду у справі «анексії» Криму Росією, у справах щодо війни на Донбасі (тут не обговорюємо конкретні справи, заведені на окремих злочинців). У Криму не знайшоося жодного судді у ні Верховному суді автономії, ні навіть у якомусь районному суді, який насмілився б утерти носа кримській прокуратурі й навіть Ґенеральній прокуратурі України, відкривши провадження щодо Путіна одразу після того, як той розщирився й публічно признався у своїх злочинах.
Лише російські звірства у Бучі та інших містах і містечках Київщини у лютому-березні 2022 року спричинилися до формального відкриття перших проваджень за окремими злочинами або сукупністю злочинів, до активізації дій слідчих поліції, прокурорів та окремих окружних судів… Хоч і повільно, крига почала скресати, але все ніяк не скресне, щоб почалася нарешті справжня повінь. Слідчих проваджень — десятки тисяч, а от гучних судових розглядів катма…
Система права в Україні, і не тільки судової її частини, що вважається найпроблемнішою, а в цілому, взагалі залишається не просто консервативною — ретроградною, тобто ворогом нашого руху вперед. Від часу моєї роботи в Українській правничій фундації на початку 1990-х років я особисто спостерігаю марні потуги юридичних світил України та діаспори (агов, пане Богдане Футей!) осучаснити цю систему й зробити її цивілізованою.
Звичайно, у мене є цьому пояснення, і я про це немало писав, але ж ніхто з моїх колеґ науковців, публіцистів чи журналістів до мого волання в пустелі не дослухається: Україна потребує системних устроєвих змін, а мої колеґи та й уся інтелектуальна еліта України укупі з політиками зациклені на одному — як би підрихтувати фасад радянського суспільного устрою ситуативними реформами.
І ось тепер справжня жорстока війна оголила стільки всього… Зокрема, й слабкість, ба навіть безпорадність системи права — системи, яка зачіпає і виконавчу владу, і законодавчу владу, але найбільшою мірою проявляється у владі судовій, яка повністю тримається на праві як втіленні справедливості в законі.
Втім, повернімося до рішення МКС в Гаазі і поглянемо на нього з іншого боку. Міжнародний кримінальний суд не був першим, хто порушив тему юридичної відповідальності Путіна. Цей суд першим узявся розв’язувати проблему кримінальної відповідальності президента Росії практично.
12 березня 2022 року, через два з половиною тижні після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (ще до того, як воєнні злочини росіян в Україні сколихнули й потрясли світ), Організаційний Комітет Руху Світового Українства опублікував ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА.
У цьому Зверненні окремим пунктом серед вимог до Президента, Верховної Ради та Уряду України було висловлено й пропозицію «порушити кримінальну справу Генеральною прокуратурою України проти президента РФ В. Путіна та його найближчого оточення за орґанізацію згаданої вище «спеціальної операції» та оголошення їх у міжнародний розшук, а то й оголошенням їх особами поза законом».
Отже, маємо достатньо підстав стверджувати, що ухвала МКС в Гаазі про арешт Путіна є прямою, хай і запізнілою, реакцією на наше Звернення, до якого досі не дослухалися прокурори й судді в Україні, якщо текст цього документу прочитали в Нідерландах (до речі, 2% підписантів цього Звернення — з Нідерландів).
До речі, перейшовши за посиланням до повного тексту Звернення, можете ознайомитися і з підписантами, а заодно й подивитися, хто підтримує ініційовані Орґкомітетом Руху Світового Українства вимоги, а хто ні. Імені пані Давиди там немає, хоч часто затеґувана нею її коліжанка Людмила Пустельник там є.
У цьому за‘язку насамкінець хотілося б сказати, що Звернення залишається актуальним і відкритим для додавання нових підписів та поширення серед родичів, друзів, знайомих, колеґ і, звісно, для розсилання політикам і урядовцям як в Україні, так і зарубіжжі.
Володимир Іваненко
Від УСІМ:
На нашу публікацію зреагувала Оксана Давида, та так пристрасно:
«Так так, ще тут мене критикують, що я не так все подаю. Що не тішуся з такого вияву справедливості???
Так як ми тішилися з ПІДПИСАННЯ лендлізу, так тепер тішимося і з цього ордера.
Зате всі святкують…
Зате всі задоволені…
Бо він “нібито причетний до вивозу дітей “…
А більше він до нічого не причетний?
А геноциду і нема, очима ООН…
А може і війни теж нема?
А якщо виявиться, що “ой, та він і не причетний”..?
Виберіть собі інший “об’єкт” для своїх атак, нарешті…
Для вас це “СЕРЙОЗНО”…
Для мене — це насмішка над Україною.
І не вам обурюватись моїми думками.
В нас тут свобода слова, до речі.
І я не у вас на екзамені,
пане професор.
Elena, може ти щось додаш , ти все таки хоч знаєш мого прискіпливого і надокучливого “ментора” трохи краще?»
Здається, пані так і не зрозуміла, в чому суть ухвали МКС, і продовжує зливу своїх емоцій, на що тільки не переводячи стрілки.
Вдумливе прочитання й осмислення написаного — не для нашої пані, яка в будь-якому роз‘ясненні порушеної нею проблеми бачить лише вороже наставлення до неї — чи не найбільшої у світі та околицях уболівальниці за долю України й трансляторки істини в останній інстанції.
Коли ж наші люди почнуть умикати здоровий ґлузд? На жаль, запитання риторичне: ніхто на нього відповісти не зможе.
До теми:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
