НЕСПОДІВАНИЙ ПОГЛЯД НА МОГИЛЯНКУ
1 min read
Про Академію. Безмірно люблю талановитих людей, які пройшли тести і стали частиною цього закладу. Людей, таланту та здатностям яких можна довіряти.
Але жодної ідеалізаціі.
Я не розумію, як за усих діаспорних надходжень не був зроблений ремонт за 30 років.
Я не розумію, як можна брати гроші у Ахметова.
Я не розумію, як можна писати книжки із теорії масової комунікації та викладати журналістику, якщо нічого у цьому не тямиш.
Я не розумію, за які фін надходження у декого із керівництва з’являються цегляні заводики.
І за які фінанси дочка академічної бухгалтера іде вчитися до Британіі, якщо із талантом не особливо… Але то таке…
Головне, що система, в якій більшість тих, хто вступив зробили це за здібностями, була прикладом для багатьох інших ВНЗ. І це приємно бути в такому оточенні.
Поза тим краще дивитися правді в обличчя.
Від УСІМ:
1. Ми вимушені були розставити розділові знаки, з якими у автора серйозна проблема, попри те, що він має журналістську освіту, в якій мова є одним із базових чинників.
2. Нам цікаво було довідатися, що Києво-Могилянська академія:
(1) є одним із характерних для України місць розкрадання коштів;
(2) не соромиться брати гроші в Ріната Ахметова (як УКУ — у Дмитра Фірташа);
(3) залучає до підготовки журналістів людей, які нічого не тямлять у журналістиці (як і КНУ імені Т. Шевченка);
(4) має керівників, які володіють цегельними заводами (цікаве поєднання академічної, професорсько-викладацької й виробничої діяльності);
(5) має бухгалтерів, які можуть собі дозволити посилати своїх чад на навчання за кордон…
До теми:
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
