September 25, 2022

УСІМ | UWIN

Українська світова інформаційна мережа | Ukrainian Worldwide Information Network

МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ У ГРЕЦІЇ

1 min read

За війною та вибухом гранатомета в Чернігові (не можна придуркуватим давати зброю!) малопомітним виглядить візит до Греції митрополита Київського і всієї України Епіфанія Думенка. А він — історичний.

Бо вперше глава незалежної (по-грецьки — автокефальної) церкви України, як рівний з рівними, прибув і служить богослужіння з главою однієї з найдавніших церков — Елладської. Та ще й очолює богослужіння Вселенський патріарх Варфоломій I.
Наступним має бути візит київського митрополита до другої найдавнішої кафедри православного світу – Олександрійської.

Тож доки так звана УПЦ на чолі з митрополитом Онуфрієм Березовським, який є лише “перебуваючим у Києві”, але аж ніяк не київським (згідно визначення вселенського патріархату), пробує себе видати за окрему церкву, православний світ показує: в Україні є одна помісна православна церква і її очолює митрополит Епіфаній.

Православний світ все більше звільняється від облуди Москви, яка так і не змогла стати Третім Римом і криваво пробує стати Четвертим Рейхом…

PS. У складі української делегації — архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій Зоря.

Василь Чепурний

* * *

Реліґійний фронт

Фраґмент із статті «ПРИХИЛИТИ СВІТ ДО УКРАЇНИ» – УСІМ | UWIN

Попри те, що в усіх цивілізованих країнах світу церква відокремлена від держави, українські церкви відіграють помітну роль у процесах українського націєтворення й державотворення.

Повернення українського православ‘я під омофор Вселенського Патріарха вселяло надію на створення єдиної Української Православної Церкви з Київським Патріархом на чолі. Це питання можна і треба було розв‘язати системно — раз і назавжди. Але українці не були б тоді українцями, для яких важливіше чинити ситуативно і йти до мети якомога довшим шляхом.

Об‘єднання українського православ‘я не сталося. Перш за все, процес пішов не так в Україні: Православна церква України не об‘єднала православних в Україні, оскільки УПЦ МП так і не була (1) ліквідована — якщо не відміною реєстрації за екстремістську діяльність (для цього є більше, ніж достатньо, підстав, — була б лише політична воля) або (2) перереєстрована як частина (філія) іноземної церковної орґанізації — РПЦ МП в Україні (для такого рішення також потрібна лише політична воля).

Друга проблема — набуття статусу метрополії, а не патріархату. Це стало формальним приводом для демаршу патріарха Філарета. Заглиблення в цю проблему наразі не так і важливе.

Є ще й третя проблема, до якої спричинився сам Вселенський Патріарх і яка, очевидно, пов‘язана з другою. ПЦУ як метрополія Вселенського патріархату, як відомо, обмежена діяльністю виключно на теренах України. Відтак українське православне зарубіжжя, хоч і перебуває під омофором того ж Вселенського Патріарха, не було об‘єднане в одну церкву з Україною. І це суперечить прагненню православних українців, які ще 1990 року обравши на патріарха УАПЦ митрополита Мстислава, заявили про бажання мати єдину Українську Помісну Церкву.

Вжита вище назва — не моя вигадка. Це — один із варіантів назви церкви, про яку мріяли не тільки українські православні, але й українські католики. Адже передбачалося, що у лоно Української Помісної Церкви з часом повернуться і українські грекокатолики, тобто католики східного обряду.

Зараз склалася така ситуація, що вже практично неможливо прогнозувати, що з усього цього вийде. Чому? Можна, звичайно, кивати на «руку Москви», яка, безумовно, до всього цього приклалася. Але більшу провину я все-таки поклав би на бездумних, короткозорих і марнославних українських політиків та церковних діячів.

Війна Росії в Україні якраз і проявила їхні помилки, а можливо — і злочини. УПЦ МП є одним із воєнних злочинців у цій війні, але навіть очевидність цього факту не спонукає владу в Україні, виходячи з воєнної необхідності, заборонити цю злочинну орґанізацію.

Дивує тут не тільки «нерішучість» «слуг народу» з президентом України на чолі. Дивує й те, що предстоятелі ПЦУ (митрополит Єпифаній) та УГКЦ (верховний архиєпископ Святослав) не погребували співслужінням з митрополитом УПЦ МП Онуфрієм у Святій Софії Київській на День незалежності України.

Ця ж нерозбірливість предстоятелів українських церков ще раз проявилася у їхньому ставленні до того, як Папа Римський нещодавно сподівано-несподівано публічно висловився з приводу війни Росії в Україні, ставши на бік… Москви, чим поставив масний хрест на своїй святості.

Поцікавтеся реакцією на висловлювання Папи очільників українських православних та грекокатолицької церков. Усі утрималися, зваживши на право Папи бути непогрішним.

Переважно грекокатолицький за віросповіданням провід СКУ, треба віддати належне, висловив стурбованість, і це добре. Православні ж нагадали, що Папа Франциск замолоду грішив цікавістю до марксизму, пізніше розкаявся і відійшов від марксизму, але марксизм від нього не відійшов. Інші православні ж нагадали, що Путін тримає свої гроші у банку Ватикану, і в такий спосіб куплений Кремлем Папа просто не може думати інакше. Хоч, як держава, Ватикан в знак солідарності з країнами Євросоюзу мав би запровадити щодо РФ в цілому і щодо Путіна зокрема санкції, наклавши арешт на Путінські долари чи євро…

Зараз не на часі навіть мріяти про те, щоб ця ситуація спонукала українськмх грекокатоликів до масового переходу з-під юрисдикції Ватикану в лоно ПЦУ й разом із православними братами та сестрами творити Українську Помісну Церкву. Така церква напевно сприяла б об’єднанню та згуртуванню світового українства навколо творення успішної й квітучої Української Держави.

Але дуже хочеться, щоб українські церкви у зарубіжжі поза молитвами й гуманіторною допомогою Україні взяли активну участь у заходах щодо посилення впливу української діаспори на уряди й парламенти країн свого проживання з тим, щоб масксимально можливо побільшити кількість країн, які підтримують Україну в її боротьбі проти російської аґресії.

Це доволі легко зробити. Повідомте лише патафіянам про можливість додати свій підпис до ЗВЕРНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СВІТОВОГО УКРАЇНСТВА Й НАРОДІВ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ УКРАЇНУ Й УКРАЇНЦІВ У ЇХНІЙ СПРАВЕДЛИВІЙ ВІЙНІ ПРОТИ РОСІЙСЬКОГО АҐРЕСОРА.

Чим більше ми вишлемо цих Звернень очільникам урядів і парламентарям країн проживання української діаспори, тим більше ми зможемо вплинути на процес трансформації цих країн у прихильників України.

Leave a Reply

© 2017 - 2021 Ukraina, Inc. All Rights Reserved. No part of this site can be used without a hyperlink to a particular publication.  Newsphere by AF themes.