ПЕРІОДИКА УКРАЇНИ ПЕРЕХОДИТЬ НА УКРАЇНСЬКУ
1 min read
За тиждень — всі загальнодержавні журнали та газети повинні видаватись УКРАЇНСЬКОЮ. Чергова норма Закону про мову набирає чинності з 16 січня 2022 року. Згідно Закону всі всеукраїнські та регіональні друковані видання повинні мати ОБОВ‘ЯЗКОВУ версію державною мовою.
Наразі частина видань вже перейшло на українську ще у грудні. Серед них «ELLE Україна», «Наталі», «Единственная», «Pink» та кілька інших. Хтось перейшов на українську кілька місяців назад, як журнали «НВ» та Marie Claire. Журнал Forbes видається двома мовами вже півтора роки.
За моїми даними, наразі оголосили про повний перехід на українську близько 80-90% загальноукраїнських видань. Серед них журнали: «Добрі поради» (Добрие совєти), Burda, Сабріна, Playboy Ukraine, За рулем, Фокус та з десяток інших.
Вже з 16 січня починаю моніторити виконання цієї норми Закону друкованими ЗМІ. Також, з 16 січня ви можете вимагати, щоб в місцях продажу преси — мінімум 50% видань мають бути українською.
В другій половині січня поінформую вас про ситуацію, а також про можливих порушників по яких будумо цільово працювати.
І пам‘ятайте: Борітеся – поборете! Україна має бути українською!
Від УСІМ:
Андрій Смолій, як і багато інших борців за українську мову в Україні, сподівається, що з 16 січня ц.р. періодика України стане україномовною. Хай справдяться його (їхні) сподівання!
За висновками А. Смолія, схоже не те, що більшість (понад 50%) періодичних видань стануть україномовними. Питання лише в тому, чи стануть вони українськими — україноцентричними, тобто українськими ментально, за ідейно-тематичним спрямуванням та ін.
На жаль, прибічники ситуативних методів розв‘язання проблем системного характеру над цим навіть не задумуються, а отже — не думають і про те, що за україномовністю можуть зручно влаштуватися й вороги України й української справи.
Характерним прикладом є згаданий А. Смолієм журнал «НВ» («Новоє врємя»), який формально перейшов на українську, але по суті залишився російськомовним виданням, про що ми уже писали.
Саме цим пояснюється те, що уперті ситуативники не хочуть навіть обговорювати ідеї системної українізації України та створення в Україні україноцентричної системи ЗМІ. Більше тут:
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
