ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ТЕМИ «ВАҐНЕРҐЕЙТУ»

Вчора дивився “Свобода слова” на ICTV. Здається, що там вперше пролунала версія, нібито операція, яка отримала медійну назву “Вагнергейт”, могла бути не зовсім такою, як її малюють журналісти… Ну так би мовити слова накладаються на слова. І мова не про плани операції, а як її виконували.

Якщо згадати звіт Bellingcat то там мене здивувало декілька моментів. Особливо абзац про внутрішній конфлікт в групі (скрин). Нібито ті, хто займався збором інформації не поділяли думку іншої частини групи, яка хотіла проводити захоплення. Тобто перший етап операції щодо створення ханіпоту та виманювання даних був дійсно виконаний блискуче, а далі аналітики розійшлися в поглядах з прихильниками подальшої гри у захоплення літака чи його замінування. Цей варіант дійсно викликає багато питань і у фахівців, вочевидь тут аналітики вже здалися під натиском прихильників рішень на межі фолу.

Питання завербованого ГРУшника середньої ланки розкрито досить поверхнево, його роль не зрозуміла в цій операції, як саме він “забезпечував прикриття”, хоча саме це є ризикованою ланкою для включення на певному етапі операції “радіогри”. Лунали заяви, що росіяни нібито ні сном ні духом за весь час проведення операції “не здогадувались про неї”, але ви ж розумієте, що “радіогра” так і відбувається, супротивник намагається ніяк не проявити свою обізнаність, але підкидає зміни обставин, які все затягують і затягують зашморг на шиї жертви, поки вона вважає, що повністю контролює ситуацію.

Тобто питань більше ніж відповідей. Все на рівні слова, які криють слова. Припущення, які важко перевірити. Інколи підкидають нові документи, але вони теж не дають відповідей, а тільки продовжують подвійне трактування подій.

Єдине, що в цій ситуації не хотілося б, щоб нас усіх використовували на рівні рефлексів, мов натовп, який бігає за дозованими вкидами інформації та додумує як воно було, підігритий різними гаслами та ток-шоу.

Підозріло, що росіяни на рівні центральних каналів пропаганди мовчать про цю операцію, хоча вона дуже лихорадить українське суспільство. Невже вони “покривають” Зеленського? Чи їм і не потрібно обговорювати це на пропагандистських ток-шоу, бо ми і самі вже смикаємось на цьому гачку і нікуди не подінимось?

Водночас США чомусь також не приділяють уваги цьому кейсу, ніби не помічаючи його, або вважають його надто політизованим. Проте, вони дуже активно артикулюють саме на зовнішній агресії, яка становить дійсну небезпеку. Діляться розвідданими, продовжують контакти на вищих рівнях.

Після усіх звітів і ТСК і Bellingcat залишаються ключові питання про причини прийняття невірних рішень, слизькі моменти планування і конфліктів в группі розвідників, причини провалів. І чорт з ним з тим Єрмаком (якого потрібно було давно відсторонити як токсичну фігуру, що спричиняє зайву напругу в суспільстві) чи Зеленським (за якого я не голосував і не збираюсь), було б абсолютно чхати чи вибивають у них політичні опоненти табуретку з під ніг, але у всій цій ситуації особисто мене непокоїть як операцією скористався і як ще скористається зовнішній ворог. Бо витрачений незрозуміло як майже млн. грн. та втрачена можливість захопити взвод найманців – це ще пів біди, а от внутрішня гризня в суспільстві, ослаблення держави на фоні високих ризиків потужних зовнішніх ударів чи спецпоперацій – це вже тягне на катастрофу.

Україна обов’язково знайде відповіді на всі питання, можливо вони будуть не такі швидкі як хотілося б, але головне, щоб Україна встояла, не піддалась внутрішньополітичним чварам і врешті знайшла сили консолідуватись і перемогти зовнішнього агресора.

P.S: Врешті цей допис писав для себе, щоб заземлитись від зайвих емоцій, втримати рівновагу. Нікого не закликаю до розсудливості. Якщо у вас є бажання трощити, ламати та хитати владу тут і зараз – це теж вибір, можливо, навіть і перспективний. Хоча його наслідки і неможливо спрогнозувати. Але у мене є свій травматичний досвід втрати домівки у Криму, будинку в якому народився та виріс на Донбасі, втрати близьких людей та досвід самої війни. Тому хотілося б щоб ми були більш консолідовані і в боротьбі проти зовнішньої агресії. Це моя єдина мотивація висловлюватись по цій складній темі.

У вас можуть бути свої думки, емоції, переконання, пошук швидких відповідей та простих висновків. Це ваше право вважати по-іншому. Можете мене переконувати, наводити власні аргументи, дискутувати. Єдине, що прошу не переходити на образи та безглузді закиди.

Роман Бурко