ПОСТАНОВКОЮ КЕРУВАВ ТРАМП

Україна на найближчі чотири роки справді втратила найбільшого союзника

Я, пацан 80-90х, відразу інтуїтивно відчув, що Зеленського розводять на завчасно заготовлену постановку, але на емоціях спочатку думав, що то все Венс. Й навіть Трампом він теж маніпулює. Але…Декількаразовий покадровий перегляд впевнив, що то точно була постанова і що постановою керував сам Трамп.

За останню добу мені трапляються коментарі про те, що, мовляв, Зеленський, звісно, герой, але поганий переговорник: не був готовий до компромісів, поводився занадто гордо, зірвав угоду і втратив союзника. А треба було виявити безмежне смирення, поцілувати ручку королю – і, дивись, перепало б трохи амуніції.

Це хибні міркування. Перші три чверті розмови з боку Зеленського були цілком шанобливими, навіть попри заперечення, коли Трамп назвав брехливу цифру наданої Америкою допомоги – 350 млрд доларів. Я би точно не втримався. Але навіть тоді Зеленський з «королем» поводився максимально ввічливо.

Причина скандалу не в етикеті, а в самій суті питання.
Ключовим для нас на переговорах було: чи надасть Америка Україні бодай якісь гарантії безпеки? І на це було фактично тверде «ні».

Тобто Зеленському пропонували спочатку визнати, що американська допомога була в рази більшою, ніж насправді і, нарешті, віддати половину наших цінних ресурсів в розпорядження «покровителя». Але при цьому «покровитель» відмовлявся брати на себе будь-які зобов’язання.

Пропонувалося лише після підписання документів поговорити про питання безпеки, які заздалегідь оцінювалися як малозначні (2% від усієї угоди, за словами Трампа, 18:31).

Тобто безпека України навіть на словах не була предметом переговорів і обговорюваної угоди. Але у Зеленського не було ані мети, ані мандата просто продавати країну. Його метою і мандатом було отримання гарантій безпеки, і за це можна було заплатити, хай навіть дуже дорого.

Але Трамп відмовився обговорювати безпеку – навіть у наймінімальнішій формі: що можна протиставити Путіну, якщо він знову порушить домовленості (про припинення вогню, про мир).

Виходило, що Україна від угоди фактично не отримувала нічого, але зобов’язувалася віддавати половину своїх надр- далі, до спокін віків, як плату васала своєму, типу, сюзерену)
По суті, це була пропозиція капітуляції – тільки не перед Росією, а перед Штатами.
Без жодних гарантій, що війна не відновиться за кілька місяців.

І не варто думати, що якби трохи підлещуватися до «короля Всесвіту», то можна було б отримати щось цінне.
«Король» чітко дав зрозуміти, що не підтримує Україну, а просто хоче отримати від неї ресурси й гроші, які попередня адміністрація та Конгрес передали безкоштовно.

Те, що, попри вимогу повернути раніше подароване ще й у завищеному розмірі, Зеленський взагалі поїхав у Штати, демонструє його надзвичайну готовність шукати компроміс. Але коли з’ясувалося, що за умовами угоди треба віддати все, а потім, можливо, щось і перепаде з барського плеча, стало ясно, що це не допомога і навіть не угода – а просто рекет у змові з Путіним.

З цього моменту обговорення угоди втратило сенс. Те, що Зеленський, перебуваючи під величезним тиском, на чужій території, не піддався і не погодився на неприйнятні умови, свідчить, що він сильний переговорник. Ба більше – зрозумівши, що перспектив немає, він у заключній частині розмови чітко зорієнтувався і використав решту часу пресконференції не для торгу з рекетиром, а як ресурс для звернення як раз до нас з вами, до широкої аудиторії та до гідних світових лідерів.

Це стало очевидним і для іншої сторони. Саме тому тоді Венс (за сигналом Трампа (!), 38:12) почав грубо нападати на Зеленського, намагаючись зруйнувати створюване ним враження і перевести розмову в скандал.

Але коли Зеленський і тут не знітився, Трамп поспіхом оголосив пресконференцію закінченою – бо тепер кожна її секунда працювала проти нього)

І ще. Я якось перестав вірити в розрекламовані переговорні таланти Трампа. Виходити на таку пресконференцію, не досягнувши чітких домовленостей, – це абсолютно непрофесійно.

За весь час розмови від нього не прозвучало жодної яскравої думки, яка змусила б замислитися. Йому просто нічого сказати – він повторює ті самі фрази, що кочують з виступу у виступ уже рік. Ні свіжих заготовок, ні живої реакції.

Показовий момент: коли Зеленський починає показувати фотографії військовополонених, Трамп бере їх у руки, але не може видавити з себе жодного слова, а потім позбувається їх, повернувши Зеленському (05:55), а не своєму помічнику, як було б належно. Мовляв, мені плювати на ваших людей, навіть знати про них не хочу.

Ну, не може людина з такою інтелектуальною реакцією бути хорошим переговорником. Найняти переговорників, можливо, і може, але сам – ні. А найняті, оскільки там, як і у Путіна, не прийнято засмучувати начальство, створили йому хибне враження, ніби з Зеленським про все домовилися і угода відбудеться – повна аналогія з «Києвом за три дні»

Схоже, Україна на найближчі чотири роки справді втратила найбільшого союзника. Але сталося це не зараз, а 20 січня. Зараз це лише відкрито проявилося.

Олег Дьорфлер

Послідовні російські цілі:

— Зменшити роль США в забезпеченні європейської безпеки

— Послаблення розвідувального співтовариства США

— Кинути виклик і підривати західні ліберальні цінності

— Створити інформаційний простір постправди, постфакту та дискредитувати незалежні ЗМІ

— Знищити глобальне лідерство та глобальну повагу США

— Послаблення суспільства США; підривають соціальну згуртованість

— Розглядайте Росію як (рівноправного) партнера

— Укласти грандіозну угоду для забезпечення стабільності (але чиєю ціною?)