НУ, ЯК ЖЕ ТАК!..

Чверть століття тому на екрани вийшов фільм «Поет і княжна»

Несподівано згадалось, що цього року виповнилося 25 років, як вийшов на екран фільм «Поет і княжна» – про стосунки Тараса Шевченка і Варвари Рєпніної (1843 р.) режиссера Станіслава Клименка.

Зайшов ув Інтернет… Чудовий фільм! Із усіх про Великого Кобзаря, либонь, найкращий. У головній ролі Тарас Денисенко (син нашої знаменитої актриси Наталки Наум та відомого режисера Володимира Денисенка). Помер Тарас Володимирович 2017-го на 52-му році життя… Похований в одній могилі з батьками на Байковому в Києві…

Блискуча роль Тараса, власне, усі ролі чудові, але за рік фільм (за) подивилося тільки 703 особи… Нічого додавати до цього не хочеться. Тим паче, коментувати…

Світлина: 29-річний Тарас Шевченко (34-річний Тарас Денисенко).

Костянтин Сушко

Подаємо два посилання на профілі в Ютюбі, у яких викладено цей фільм:

З коментарів:

Любов Голота: Про фільм “Заповіт. Братерство”. 11 серій, автори сценарію в титрах. І це не брати Капранови.

Це одна із серій просвітянського багатосерійного фільму про Т.Г. Шевченка. Дванадцяту, завершальну серію не вдалося зняти.

Час від часу уподобану Вами серію, К. І., показують на УТ. Режисер Станіслав Клименко помер, Тарас Денисенко помер, Богдан Ступка, який вів всі серії, помер. Нема кому навіть розповісти, як знімався серіал. В нульові це було необхідно, варто дивитися й тепер.

Від УСІМ:

Сумна історія, чи не так? Особливо — у зіставленні з інформацією, на яку звертає увагу Володимир Іваненко у публікації «Кіно й рашисти».

Любов Голота у своєму коментарі, здавалося б, подає переконливе пояснення, чому справді талановитий, україноцентричний просвітницький фільм залишився незнаним для цілого суспільства.

Смерть культурних діячів, причетних до створення фільму не є і в принципі не може бути причиною його забуття. Фільми, як і інші мистецькі твори, на те й випускають у світ, щоб вони робили свою справу й після смерті їхніх творців.

Очевидно, щось не так у культурному житті України, якщо україномовні й україноцентричні шедеври ідуть у забуття після відходу їхніх безпосередніх творців, а російськомовні й відверто проросійські серіали, про які пише В. Іваненко, набирають у Ютюбі десятки й сотні мільйонів переглядів.

Українці звикли в усьому звинувачувати державу, можновладців та їхню культурну антиукраїнську політику, забуваючи при цьому, що вони — українське суспільство в цілому — формують цю державу, обирають політиків і наймають урядовців, а відтак і справляють вплив на визначення політики в тій чи іншій царині. Їхня байдужість, пасивність і бездіяльність — це також робота, яка заслуговує неґативної оцінки.

Ну, добре, ви не здатні справляти належний вплив на свою ж державу і на її політику в царині культури й готові терпіти безкінечні російськомовні й проросійські серіали у ваших телевізорах… Що ж, хай там господарює Віктор Пінчук із своїми кіноактьорамі, кінорєжісьорамі, кінопродюсєрамі…

Але ж Ютюб не підпорядкований обраній вами владі Зеленського з Єрмаком! Ніхто не заважає вам колективно чи індивідуально просувати в медійний простір україномовні й україноцентричні відео й кіно продукти, створюючи там профілі, які уможливлюватимуть і заохочуватимуть не тільки захист авторських прав творців, але й матеріальні винагороди.

Біда лише в тому, що всі ви хочете, щоб хтось прийшов і зробив це для вас.