ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ
1 min read
Російська пропаганда не спрацьовує у зіткненні з обізнаністю, критичним мисленням і науковим знанням
Інформація до роздумів. Кому вигідне скорочення або вилучення з навчальних програм (або надання статусу за вибором) історичних і історико-правових дисциплін в Університетах України.
Марія Мірошниченко
***
Не варто легковажно сприймати заяви Сєргєя Лаврова про нібито «споконвічно російські землі» на території України (лінк у коментарі). Вони можуть викликáти у нас сміх або обурення через свою абсурдність, але небезпека таких заяв полягає не стільки в їхньому змісті, скільки в системному повторенні.
Навіть поширення їх у соціальних мережах (особливо якщо це подається без критичних і конструктивних коментарів, та й їх не всі читають!) сприяє запам’ятовуванню трансльованих тверджень, їх поступовому закріпленню у свідомості й фактично грає на руку ворогу.
Важливо розуміти: такі заяви російських посадовців не є випадковими.
Оскільки росіяни не можуть перемогти нас на полі бою, вони вдаються до ураження тилу – фізичного (терор цивільного населення через масовані обстріли та руйнування інфраструктури – це спроба виснажити українське суспільство, похитнути його емоційну стійкість і здатність до спротиву) та когнітивного (системні висловлювання очільників РФ про історію, ідентичність і право України на власне існування – це елемент когнітивної війни, спрямованої на формування у свідомості людей вигідних ворогові уявлень / переконань та, як наслідок, — відповідних дій чи бездіяльности).
Стратегія когнітивної війни передбачає роботу з трьома авдиторіями.
Перша ‒ внутрішня, російська, якій системно просувають тези про «один народ», спільне історичне коріння та нібито природне право Росії на українські території (це є в їхніх підручниках, наукових працях і в медіа). Так формується внутрішнє суспільне виправдання й підтримка агресії та імперських претензій.
Друга ‒ зовнішня, міжнародна. Тут завдання полягає у створенні викривленої рамки сприйняття російсько-української війни: не як агресії однієї держави проти іншої, а як внутрішнього конфлікту, боротьби за нібито спільну історичну спадщину чи «повернення» територій. Так РФ намагається легітимізувати свої загарбницькі наміри в очах міжнародної спільноти та вплинути на рішення щодо припинення допомоги й підтримки України.
Третя ‒ українська. Мета наративів про братні народи, спільне походження, єдину історію та відсутність принципових відмінностей між українцями й росіянами ‒ посіяти сумніви у власній ідентичности, послабити історичну пам’ять, знецінити українську самобутність і зрештою переконати суспільство в безглуздості опору.
Суспільство може перемогти в когнітивній війні насамперед завдяки знанням.
Українці мають знати історію свого народу, розуміти процеси етногенезу, походження та становлення української мови як одного з основних складників національної ідентичности, усвідомлювати історичну окремішність української культурної традиції.
Адже людина, яка володіє науково обґрунтованими знаннями про власне минуле, значно менш вразлива до маніпуляцій, побудованих на історичних міфах.
Майже символічно, що саме напередодні цих заяв у видавництві Віхола вийшла друком книжка Григорія Півторака «Українська мова. Правда та імперські міфи». Це ‒ наукова відповідь на міфи, до яких росіяни вдаються знову і знову.
Спростування цих міфів ґрунтується на комплексному осмисленні таких питань з історії українського народу та його мови, як походження української мови, формування українського етносу, місце України в історії слов’ян загалом і східних слов’ян зокрема. Праці Г. Півторака, об’єднані в цій книжці, були актуальними задовго до сьогоднішніх заяв і, по суті, мали бути прочитані нами значно раніше.
Найімовірніше, якби ми свого часу краще знали власну історію, походження свого народу та мови, РФ було б значно складніше почати проти України цю війну.
Але й сьогодні, коли ми вже протистоїмо російській агресії, їхнє значення не стає меншим.
Адже щоб перемогти в когнітивній війні, переламати її перебіг, недостатньо лише викривати російські маніпуляції ‒ потрібно позбавити їх ґрунту, на якому вони виникають і поширюються.
Російська пропаганда втрачає свій вплив там, де її наративи зустрічаються з обізнаністю, критичним мисленням і науковим знанням.
