САЙМОН ШУСТЕР. ШОУМЕН — 3
1 min read
Реферативний виклад змісту книги з коментарем
Проф. Др. Василь Тарас (Vasyl Taras) оприлюднив свій реферат у формі обговорення головних тез книги Саймона Шустера «Шоумен», яка нещодавно побачила світ англійською мовою.
3.
Частина 3 і остання. Дуже напружений графік, тому нема часу сортувати чи вичищати. Просто тезово даю моменти описані в книзі, які мені здалися цікавими. Без хронології (як і в книзі, до речі) і без перевірки орфографії. Вибачайте.
Іще раз — я переказую книгу, а не розповідаю, як було насправді чи як думаю я. Мені видається правдоподібно, але я сам свічку не тримав. Тому якщо якісь із цих тез вам здаються маячнею — всі претензії до Шустера.
Я лише переповідаю зміст книги, щоб вам самим не треба було читати майже 400 сторінок.
* * *
2022 — головною роботою Зеленського було вибивання зброї і допомоги від Заходу.
Допомагало, що путін принизив майже всіх західних лідерів, і вони його щиро і особисто ненавиділи. Оті всі супер довгі столи і годинні лекці з ухмилкою. Макрон особливо почувався приниженим і ображеним і хотів помститися. Зброя Україні — спосіб відігратися.
У 2022 Зеленський проводив по 20-30 зустрічей і дзвінків з іноземцями. В основному випрошував зброю, але і просто просував українську інформаційну політику, доносив вигідні Україні тези. Також майже щодня приймав іноземні делегації.
Прошу хейтерів Зеленського мене не хейтити, але цей момент мені нагадав опис 1939–1940 Черчіля, який теж провів більше часу закордоном в той час, ніж в Британії. Теж випрошуючи зброю і підтримку. Тоді Британія єдина вступила в війну з Гітлером, в той час як США, Канада, західна Європа відсиджувалися. США вступили в війну лише в самісінькому кінці 1942-го, аж через три роки після початку війни. Черчилль тоді проводив сотні зустрічей з американськими політиками і магнатами, здебільшого безуспішно.
Вибори в Україні, на яких переміг Зеленський — стратегія була уникати будь-яких розмов про конкретику. Зеленський свідомо подавав себе як «пустий листок». Голобородько.
Кожен мав сам додумати, яким на його думку має бути ідеальний президент. Саме тому Зеленський уникав дебатів, а коли таки «стадіон — то стадіон», спеціально стисли в часі, щоб не було можливості власне опуститися до конкретики. Ні слова про плани. Ні слова про свої погляди на складні питання. Ні слова про нові закони чи нову команду. Щоб виборець сам міг вписати свої побажання. І це спрацювало.
ДІЙСНО ЦІКАВЕ. Прошу мене не хейтити фанатам Порошенка. Я теж з глибокою повагою ставлюся до Порошенка і вважаю, що він поки був кращий президентом України.
Я агітував за Порошенка і проти Зеленського тоді, і коли будуть наступні вибори, знову буду агітувати за Порошенка і проти Зеленського в майбутньому.
АЛЕ! Станом на кінець своєї каденцій, згідно автора книги, Порошенко став дуже неефективним в вибиванні підтримки України. Не справився з підтриманням інтересу. Не зміг вибити зброю. Не зміг вибити захист. Не зміг вибити додаткові санкції — отримував лише «висловлювання глибокого занепокоєння». Постійно відбивався від вимого Франції, Німеччини і США «виконувати Мінськ-2». На його захист, ніяку федереляцію України і вибори на Донбасі Порошенко не проводив і не збирвався. Але і абсолютно втратив надію і можливість переконати Захід стати власне на сторону України.
Спершу, коли автор писав, що Порошенко зовсім перестав бути ефективним на світовій арені, я думав: «Що?!! Угода про євроінтеграцію, томос, … більше нічого конкретного не приходило на думку, але я точно знав, що Порошенко ж був ефективним в роботі з Заходом, хіба ні?».
Але автор почав наводити приклади заходів, які Порошенко проводив на світових майданчиках в 2017, і особливо в 2018 і давати перелік учасників. І якщо каже правду, то на різних ООНах, Давосах, Великих Сімках, і різних сніданках якраз по темі України в аудиторії збиралося реально 5–10 людей. І то, журналістів або чиновників третьої ланки. навіть вони приходили, фоткали, і йшли, не виявляючи особливого інтересу.
Авто обурювався (чи критикував), що президент європейської країни, яка веде найбільшу в новітній історії Європи війну, проти всім відомого тирана … але він настільки нездалий, нудний, неефективний, що ніхто на його виступи не ходить, навіть якщо мають це робити по службі.
Не знаю…. Я не маю можливості перевірити цю інфо. Але якщо дійсно питання України зовсім втратило інтерес і важливість в очах Заходу на той час, можливо дійсно Порошенко не дуже справлявся з завданням комунікації від імені України на міжнародній арені.
І далі ГОЛОВНА ТЕЗА КНИГИ: Зеленський геній інформаційних баталій. Шоумен. Людина, яка продає образи зі сцени. І це, на думку автора, врятувало Україну.
Автор каже, що з Зеленського нікудишній господарник. Нікудишній керівник країни. Нікудишній командир. Власне чому він і був нікудишнім президентом до лютого 2022. Провалив підготовку до війни. Не досяг ніяких результатів вдома. Пробував продати бутафорське «велике будівництво» і інші пустушки.
Власне, був і нікудишнім рупором України. За Зеленського у 2019-2021 теж на форуми з питання України не ходили натовпи топ політиків. Тому може діло і не було в нудності Порошенка. Може Захід просто «втомився» від війни в Україні. Замерзла війна, не розповзається, ну і добре.
АЛЕ, з лютого 2022, роботою Зеленського стало вибиття допомоги Заходу. І тут він виявився набагато ефективнішим іза Порошенка, і за Черчилля, на думку автора. За якісь кілька тижнів пішла перша допомога, а за кілька місяців, допомагав весь західний світ в розмірах, які Черчиллю в 1939–40 (чи Порошенку в 2014–2015) навіть не снилися.
Автор каже, що Зеленський і Ко розробили цілий великий сценарій роботи зі світом. Намалювали епічну казку про боротьбу Добрапроти Зла. Про маленьку, але дуже горду і сміливу країну, як не побоялася кинути виклик великому тирану. Про абсолютно непідходящого, молодого, непідготовленого чоловічка, який випадково опинився в кріслі президента і від якого всі чекали втечі. А він не втік, а прийняв бій.
Словом, зробили самий стандартний голлівудський фентазі фільм і методично, з потрібними костюмами і персонажами, крутили його на Захід. І це спрацювало. Від себе підтверджую, це дійсно спрацювало. Зеленський відчитував свої рядки зі сценарію перед камерами на відмінно. Відеоряд, звук — все було знято і подано на рівні Голлівуду.
Мої сусіди і колеги в США перший рік не могли відірватися від цієї саги, переживали не менше, ніж як коли дивилися Гаррі Поттера чи Володаря Кілець. Навіть зараз інтерес є. А тоді була просто повна закоханість в Україну, щонайменше рік-півтра.
Автор каже, що Зеленського ненавиділи за це і Байден, і Шольц, і Макрон. Що вони б воліли не давати летальну зброю Україні, не давати гроші, не робити різких заяв. Але Зеленський крутив своє кіно напряму на виборців США, Німеччини, Франції і глядачі закохувалися в цю байку, починали вболівати за Україну, і вимагати від своїх політиків підтримки України. г нехотя, з матюками в бік Зеленського, байдени і шольци мали робити різкі заяви, мали давати спершу дрібну зброю, потім важчу, потім гаубиці і танки.
Коли ЗСУ відправили в жест доброй волі орків з Київщини, Зеленський мало не щодня возив іноземні делегації в Бучу і Ірпінь. Автор каже, що волосся ставало дибки у всх, в тому числі у нього, під час таких візитів і він бачив багатьох політиків, які їхали в Україну з наміром пояснити Зеленському, чому вони не можуть більше, ніж вводити формальні санкції, а поверталися переконаними, що Україну треба підтримувати всіма можливими силами і ресурсами.
У перші ж дні після початку війни, Зеленський подав заявку на вступ в ЄС. Це дуже образило керівництво ЄС, бо так це не роблять. Але і відкрито виразити протест не могли. Не на часі. Тому мусіли мінімум притворитися, що не проти в принципі.
Велика частина книги описує катастрофічну непідготовленість команди Зе. Не буду переказувати багато, лише один ілюстративний приклад. Призначення Рєзнікова міністром оборони. Він був дуже здивований, коли йому запропонували цю посаду, бо був надзвичайно далеким від військових справ. Але вже за кілька тижнів мусів бути на перемовинах в США по зброї для України.
Сам же і казав Шустеру, що думав, як же я полечу на ці переговори про зброю? Я ж навіть не знав різниці між 122 і 155 калібрами. Каже, було дуже соромно, не мав уяви не лише яка зброя потрібна, але і яка буває. Американці це бачили і теж були трохи в шоці.
На щастя, в переговорній групі були професійні військові, які більш-менш орієнтувалися в темі, і сам Резніком намагався давати їм слово, бо сам не розумів, що казати.
Зеленський до останнього дня не вірив, що буде наступ. Був впевнений, що це була гра мускулами, щоб чинити тиск на США і Захід, щоб ті в свою чергу заставили України таки почати виконувати Мінськ 2. Казав, «Росіяни хочуть танцювати, але не з Україною, а з США».
Арєстович жив весну і початок літа 2022 в бункері під Банковою разом з Зеленським. Сусідні кімнати. Разом чистили зуби. Разом снідали. Арестович насолоджувався таким становщем, блізостью к тєлу. Банкова тоді свідомо використовувала Арєстовича для заспокоєння населення. Але скоро Арестович схопив звоздочку і почав розкручувати власний бренд. І його вигнали з бункера.
Шустер каже, що в розмовах про це Арєстович дуже страждав, що його вигнали, і дуже хотів назад «до тіла».
Зеленський — ревнивий. Коли миколаєвський Кім почав ставати відомим, з офісу Зеленського йому порадили не висовуватися. I за якийсь час Кім дійсно перестав розкручувати себе і повернувся в тінь.
Також на якомусь етапі, слідом за Кімом, Залужний теж найняв піарщицю і думав теж робити відосіки і звіти громадськості. Але перш ніж він це встиг, з офісу Зеленського йому натякнули, що це буде недоречно. Тому Залужний так ніколи і не спробував вийти на публіку.
ПЕРЕГОВОРИ З РФ. В перші тижні після великого нападу, переговорна група на чолі з Арахамією вела переговори з РФ в намаганні зупинити війну. В обмін на негайне припинення війни, Україна готова була обіцяти: позаблоковість (ніякого НАТО); РФ віддає Україні Донбас; Крим стає «нейтральним» на 15 років. Через 15 років сторони повертаються до переговорів про статус і приналежність Криму.
РФ відмовлялася. Вірили, що захоплять всю Україну, або у всякому випадку більше, ніж пропонувалося. Відмовлялися категорично без будь-яких поступок. Більше того, сміялися і зневажали Арахамію і українську групу.
Однак, за кілька місяців ЗСУ погнали орків з Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Харківщини. Росіяни перестали насміхатися і навіть виглядали дещо готовими до власне переговорів.
Але зі слів автора, коли Зеленський побачив Бучу, Ірпінь, Херсон — він категорично відмовився від будь-яких подальших переговорів. Саме тоді він офіційно заборонив переговори з РФ поки там путін, що путіна дуже образило. І що повністю зупинило будь-які подальші перемовини.
До війни Зеленський дуже хотів зустрітися з путіним. Наївно вірив, що можна все розрулити. Думав, що можливо путін не до кінця розуміє, що Україна — не загроза РФ. Що мовне питання і інші питання — можна вирішити. путін відмовлявся.
Зеленський думав, що зможе повернути Донбас виборами. Статистика показувала, що можна отримати більше 50% на референдумі в Донбасі за повернення Донбасу в Україну. Зеленський готовувася до виборів і думав, що зможе переконати схід проголосувати за Україну…
Нарешті такі переговори було узгоджено в Парижі на 9 березня 2019. Але США відмовилися бути стороною, все мирилися з РФ. В результаті був Зеленський проти РФ. Німеччина була представлена Меркель, і Макрон від Франції.
Зеленський дуже хотів почати з нового аркуша. Забути про Мінськ-2 і почати переговори нанову. Хотів втулити росіянам вибори на Донбасі. Почав українською, але перейшов на російську, що було проти протоколу, але мало показати його сговорчівость.
Але росіяни зубами вчепилися за Мінськ 2 і вимагали лише виконання Мінську, лише федералізація, лише зміни до конституції. Пізніше казали, що «ми хотіли, щоб наші співаки співали в українському хорі», натякаючи, що це б заставило Україну співати російську пісню.
Мерекль відразу заявила, що вона проти будь-яких вимог, які можуть вплинути на Німеччину. Затребувала Поток 2, що коштувало б Україні до мільярда доларів на рік, плюс втрата монополії на транспорт газу в ЄС.
Більше того, Зеленський, путін і Меркель розмовляли російською під час тої зустрічі. Макрон жалівся Шустеру, що він не розумів, що відбувається. путін і Меркель пресували Зеленського російською, Макрон не розумів, що відбувається, перекладачі не встигали. Казав, Зеленського фактично били групою, а Макрон сидів і кліпав очима.
Зеленського це настільки гупноло об грішну землю, що він після того не говорив про переговори з путіним аж до весни 2022, коли великий напад заставив його знову розглянути можливість перемовин, щоб зупинити руйнування і смерть.
Одним із позитивних наслідків тих довоєнних переговорних потуг таки стало домовлення про обмін полоненими, зокрема тою групою, в якій був Сенцов. Зеленський дуже тим гордився.
Путін дуже шкодуав, що не забрав Україну в 2014. Дуже. Тоді укр армія була в тапочкахі путін міг взяти всю Україну майже голими руками. Але тоді план був втулити Мінськ-2, троянського коня. План був втулити федерелізацію, через неї провести своїх депутатів в ВРУ, далі дестабілізація, і політична окупація. Порошенко погодився.
Росія святкувала. Порошенка пресували жорстко. Мусів погодитися. Відповідно, Росії не було потреби починати війну. Думали візьмуть політично. Але хитрий Порошенко Мінськ-2 підписав, але навіть не думав його виконувати.
Найменші натяки на зміни в Конституції, як за Порошенка, так і пізніше за Зеленського, відразу викликали протести під ВРУ. Порошенко списував відстрочку на ті протести, і так нічого і не змінював.
Росія сама себе переграла. Якби вони менш нахабно не ігнорували Мінськ-2, захід таки б дотис Порошенка провести вибори і зміни до конституції. Але росіяни були настільки впевнені в собі, що відмовлялися виконувати свою частину Мінську-2, і замість виводити війська, казали, про іхтамнєтов, що то все ополчєніє. Це дозволяло Порошенку, і пізніше Зеленському, теж не виконувати Мінськ-2.
Помалу путіна це починало дратувати все більше і більше. Він ще сподівався, що таки втулять, що Трамп розвалить НАТО, Що Зеленський прийме зміни до Конституції… Але нічого такого не ставалося.
Останньою краплею була заборона Зеленським проросійських каналів Медведчука. Автор каже, що може Порошенко і свідомо, і правильно не тис на Медведчука і його канали, щоб у путіна лишалася ілюзія можливості приведення до влади проросійських сил. Бо дійсно, тільки Зеленський дав зрозуміти, що політично не вдасться втулити Україні троянського коня, привести умовного Медведчука до влади, і обілорусити Україну, саме тоді було прийняте кінцеве рішення починати велику війну. Втім, путін вірив, що це буде лише «СВО» на 2-3 тижні.
