САЙМОН ШУСТЕР. ШОУМЕН — 1

Реферативний виклад змісту книги з коментарем

Проф. Др. Василь Тарас (Vasyl Taras) оприлюднив свій реферат у формі обговорення головних тез книги Саймона Шустера «Шоумен», яка нещодавно побачила світ англійською мовою.

* * *

1.

Книга про Зеленського. Про його розвиток від квн-щика до певно найвпізнаванішого в світі лідера країни. Покриває період від 2016-го до весни 2023-го. Автор провів багато часу як біля Зеленського, так і біля інших українських і російських політиків. А також записав сотні годин інтервʼю з ними.

Книга — викладка того, що автор бачив сам, і переказ того, що йому розповідали. Чи все розказане в книзі правда — я не знаю. Цей допис — огляд того, що розказано в книзі. Чи так воно було насправді — судіть самі. Однак скажу таке. Ця книга — надзвичайно корисна для України. Надзвичайно!

Знаю, Зеленського зараз багато хто недолюблює. Хтось навіть ненавидить. I таким цю книгу буде читати неприємно. Бо книга дуже компліментарна для Зеленського. Відчувається, що автор має мету. Явно хоче добитися чогось. А саме: показати західному читачу Україну в вигідному світлі. Наблизити західного читача до України. Зацікавити.

І автор дуже правильно робить це не через високе філософствування і пафос. А через знайомство з її керівниками. Автор не хвалить Зеленського всі 380 сторінок. Ні. Він показує життя Зеленського. Показує складність рішень, які він мав приймати. Описує його конфлікти з західними політиками. Описує його побут.

Так само Залужного, якому дуже багато приділено уваги. Де живе. Як говорить. Де вчився. 3 чим мучиться. Чому не спить ночами.

В результаті, непідготовлений і неознайомлений з Україною західний читач точно перегорне останню сторінку з відчуттям споріднення як власне з Зеленським і Залужним, так і з Україною. 3 повагою і інтересом в перемозі України. Розумінням, що Україну треба підтримувати. Що РФ має іти слідом за її карабльом.

Якщо в результаті Зеленський і Залужний вийшли занадто позитивними хлопцями, ну що ж… Побічний ефект.

Отже, тезово і непричесано,

Частина 1:

Пропускаю добру третину, де мова про молодість Зеленського. Ви самі знаєте, ким він був, яке було життя в 1980х і 1990х, Що таке КВН і 95 Квартал, Свати і Слуга Народу. Сфокусуюся виключно на війні.

Зеленський до останнього дня не вірив, що РФ нападе. Навіть коли лягав спати 23-го, не чекав, що в 5 ранку, його першими словами буде “Началось”.

Американці казали ще за пів року, що точно буде напад. Зеленський, та і лідери ЄС, відмовлялися вірити. Навіть дратувалися, що американці наганяють паніку.

Однак, на якомусь етапі Зеленський поставив питання руба: ОК, уявім, що дійсно РФ нападе. Що це означає? Я вважаю, що якщо так, то ви нам повинні постачати величезну кількість зброї для відбиття атаки.

Тут вже труханули американці. Вони навіть близько не допускали можливості, що Україна зможе відбитися. Був так-званий “Афганський синдром”. Коли США затарили афганських силовиків всією можливою зброєю, але лише вийшли з країни, країна була взята під контроль Талібаном і всі оті Хаммери, Бредлі, і Апачі були захоплені бойовиками. США вважали, що якщо Україні дати багато великої зброї, вона буде захоплена росіянами в перші ж дні війни.

Тому вони просували план, “Напад буде, вас вбʼють, давайте готуватися до евакуаці уряду в Польщу і підтримки партизанського руху в Україні.”

Однак, ближче до великої війни, Зеленський таки зміг вмовити захід постачати солідні обʼєми озброєння. Перевозили дуже таємно. Щоб “не ескаліровать”. Здебільшого, зброю радянського зразка з країн східної Європи і Бл. Сходу.

Примітно, що більшість зброї, яку США вивезли з Афганістану, була складовано в Болгарії. Спеціально для швидкої відправки в Україну, якщо що. Типу, щоб і “не ескаліровать прямими поставками в Україну, але і мати під рукою. Пізніше саме з американських складів в Болгарії йшли перші поставки американського озброєння.

До війни це була здебільшого зброя для партизанської війни, як от джавеліни і стінгери. Щоб міг партизан вискочити, підбити танк чи вертоліт, і знову в ліс. Про літаки, танки, гаубиці мова навіть близько не йшла.

Коли все почалося, в перші дні війни, автомати роздавали не стільки в надії, що добровольці з калашами зможуть відбивати наступ, скільки боялися, що склади зброї потраплять в руки росіянам. Приміром, на Київщині було пʼять величезних складів зброї. Автомати і набої з чотирьох роздали добровольцям. А з пʼятого, на північ від міста, не встигли і його дійсно захопили росіяни.

Зеленський почав ненавидіти РФ ще граючи в КВН. До тих, хто був з-поза Москви ставилися як до “холопів”. Автор каже, що вже тоді Зеленський усвідомив, що вІн є проукраїнським і антиросійським.

Це, щоправда, но заражало йому заробляти гроші в РФ на своїх фільмах і концертах. Майже весь 2013-2014, він прожив у Москві. Шість років загалом. Більше того, коли в нього питали про Революцію Гідності, він ображався і казав, що ми тут собралісь говорити про шутки і фильми. Словом був внє політики. Проте, багато хто з 95-го Кварталу нібито таки жили на Майдані. Зокрема Пікалов. Але не світилися, щоб не зашкодити бізнесу в РФ.

Тим не менше, десь під 2016, Зеленський прийняв принципове рішення, що вони кидають весь бізнес в РФ. Втратили 85% доходів. | якийсь час навіть 95 Квартал, нібито, фінансово був на мілі. Попри те, Зеленський більше ніколи навіть не думав про повернення на ринок РФ.

Ще примітно, що коли Шустер брав інтервʼю в Зеленського вже після початку великої війни, Зеленський говорив українською. До того, вони постійно говорили російською. Однак, коли Шустер потрапив вперше у бункер Зеленського після лютого, Зеленський запитав, якою мовою будемо говорити.

Шустер сказав, що він дуже підзабув українську, тому бажано російською. Зеленський нібито сказав кілька речень російською, але потім перейшов на українську і після того завжди говорив лише українською.

На якомусь етапі, Зеленський, можливо і не вірячи в можливість нападу РФ, але почав активно готуватися до війни. Перше, дуже активно вибивав зброю з заходу. Але більш важливо, призначив Залужного і дав наказ готуватися до оборони.

Одним із перших наказів Залужного було відкривати вогонь у відповідь. На той час діяв наказ не стріляти у відповідь. Перемирʼя. Точніше, стріляти можна було, але таким чином: якщо по українцям стріляли, вони мали по радіо звязатися з росіянами. Отримати пояснення того, що відбувається.

Чи не випадкові якісь це прохожі. Якщо ж було підтвердження, що це дійсно російські військові, українці мали попередити, що зараз будемо стріляти у відповідь. І лише тоді стріляти. Вся процедура займала часто кілька годин і на то час вже не було в кого відстрілюватися. сама така процедура жорстко була наказана керівництвом ЗСУ і стрільба у відповідь відразу каралася.

Залужний же дав наказ стріляти у відповідь відразу, і стріляти на ураження. (Цікаво, чи хтось був тоді в ЗСУ там і може підтвердити).

Кілька цікавих і важливих моментів про квадрат Зеленський—Залужний—Сирський—Захід.

Отже, як я писав в першій частині, Зеленський хоч і не вірив, що «путін нападе», але почав активно готуватися до нападу. Ключовим рішенням було призначення Залужного саме з наказом готуватися до війни.

Однак, відразу почалися деякі тертя між презЕдентом і головкомом. Перше, Залужний відразу почав вимагати мобілізацію. На що Зеленський (і Захід!) категорично вІдмовляли.

В третій частині окремо опишу, який був план Заходу і який був план Зеленського, і чому мобілізація дійсно ці плани ламала б. Дійсно, всі думали, що війну можна «відмінити», і боялися, що повноцінна мобілізація навпаки, війну б тригеранула. Поки була надія, що можна хоч якось домовитися, намагалися не ескалювати.

Дивлячись назад, всім зрозуміло, що план путіна захопити Україну був в силі не лише з 2014, а ще з 2007, з його Мюнхенської промови. І зараз зрозуміло, що напад був невідворотній і гарантований. І не стався раніше лише тому, що путін думав, вдасться Україну захопити політично, через Мінськ 2, через федералізацію, через своїх депутатів в ВРУ, через Медведчука і ко на чолі країни, без потреби стріляти.

Лише коли Зеленський почав закривати проросійські канали Медведчука і коли стало ясно, що політично нічого не буде, почалася підготовка до повномасштабної війни.

Але це ми розуміємо сьогодні.

Одна з великих цінностей таких книг якраз в тому, що вони дають краще розуміння незрозумілості ситуації в моменті. Купа факторів, все на купу, нічого не ясно. 3 тою інформацією і тим розумінням, що були тоді, коли чітко і ясно видно, що Захід не лише не буде захищати і допомагати, але і дуже сильно пресує піти на поступки, спроби уникнути війни видаються не такими вже і хибними.

Так от, Залужний побудував свою стратегію підготовки до вторгнення наступним чином. Йому було зрозуміло, що якщо напад буде, РФ спробує першим ділом збомбити всі українські ППО, склади зброї, військові частини.

Відповідно, Залужний почав таємно вивозити зброю зі складів, літаки подалі від українських військових аеродромів, в тому числі за кордон, а солдат подалі від казарм.

Робилося це під прикриттям навчань 3 кодовою назвою «Завірюха» (чи можливо «Хурделиця», в книзі це називають англійським словом “Blizzard”, не знаю, як було в українському оригіналі).

До речі, саме завдяки цим навчанням вдалося не лише перемістити подалі від ударів зброю, але і почати реальну підготовку особового складу до війни. Кілька тижнів солдати активно готувалися, формувалися ТРО, вправлялися саме в тому, що за кілька тижнів доведеться робити вже не як навчання, а як війна.

Залужний настільки боявся витікання інформації про ці плани, що не ділився ними ні з Зеленським, ні з західними консультантами. Давав фейкові плани Марку Міллі (американський генерал, який курував українське питання). За що, казав, потім було соромно.

Коли Зеленський приїздив на оглядини військових частин, був некомфортний момент, коли Зеленському не було що показати. Вся техніка і зброя були вивезені.

Зеленський хотів побачити вже завезені джавеліни і стінгери, але склад виявився пустий. Зеленський попросив показати, де то все є, але Залужний відмовив. Сказав, що не лише не покажу, де, але навіть не визнаю, що воно не тут. Най росіяни думають, що все на місці і готують свої авіаудари по пустих складах і казармах.

На тому і стався перший невеличкий розкол між Зеленським і Залужним. Залужний відмовлявся виконувати не те щоб наказ, а скоріше прохання.

Ще і при тому вимагав мобілізацію. Що ставило Зеленського в незручне становище. Врешті-решт, тут Залужний виявився дуже навіть правим. Дійсно, були авіаудари по складах. Пустих. Вдалося зберегти майже всю зброю і особовий склад.

Далі, план Залужного по відбиттю нападу був в тому, щоб дозволяти росіянам входити довгими колонами вглиб України. Щоб розтягнулися шляхи постачання. Щоб утворювалися багатокілометрові колони техніки. Яку потім буде легко розбивати. Зеленському цей план не дуже подобався. Він волів, щоб ворога намагалися утримувати відразу після перетину кордону. Знову ж, як показав час, план залужного спрацював.

Треба зазначити, і віддати належне Зеленському за це, що перед початком великої війни, уряд Зеленського домовився про закупівлю Байрактарів в турків. Ба більше, їх навіть почали збирати в Україні. В перші дні, саме ті Байрактари були головною зброєю, з якої розстрілювали колони російської техніки, що і уможливило план Залужного.

ОТЖЕ,

За кілька місяців після початку вторгнення, Україні вдалося зупинити ворога. Росіяни окопалися по всій півночі, сході, і півдню. Від лісів навколо Чорнобиля, до степів навколо

3AEC.

Захід трохи заспокоївся і почав пресувати Зеленського до переговорів. Окремо про те, що мало б бути предметом переговорів в третій частині. Зараз лише зазначу, що Зеленський категорично відмовився від переговорів, заборонив будь-які перемовини за президентства путіна, і планував воювати. Але не було чим.

Захід було злякався в перші дні, але коли ситуація трохи стабілізувалася, коли росіян відігнали з-під Києва, коли шок від побаченого в Бучі і Ірпіні пройшов, Захід повернувся до улюбленої гри в заклики до переговорів і відмовлявся давати зброю, боючись, що це переговори відтягне.

Стратегія Зеленського була в тому, щоб показати, що Україна може перемагати, в що Захід не вірив. Відповідно, Зеленський почав вимагати від Залужного перемог. Дай мені хоч щось, що б я міг показати Заходу, як доказ, що з більшою кількістю зброї, ми зможемо відігнати русню назад на болота.

І тут стався другий, певно найбільший розкол міЖ Зеленським і Залужним. Залужний вважав, що треба бити там, де це має стратегічне значення: на півдні. Перерізати сухопутний коридор між Кримом і Росією.

Але! Росіяни розуміли, що саме там є сенс бити, і тому саме там активно окопувалися, саме туди стягували війська і зброю, і саме там готувалися відбивати удар. За таких умов, Залужний знав, що нема сенсу атакувати без додаткової зброї. І чекав, поки Зеленський ту зброю може вибити в Заходу. Зеленський же казав, що якщо не показати перемоги, якщо не показати нашу здатність бити русню, зброї не буде. Тому вимагав атакувати там, де можна хоч щось відбити: північ.

Росіяни почали оголювати північний фронт, перекидаючи війська на південь, і на півночі дійсно була можливість відбити територію. І показати хоч якийсь успіх. Який би дав змогу випросити зброю в Заходу. Залужний же говорив, що якщо я кину якісь сили на відбиття півночі, я втрачу можливість атакувати південь. Всі сили треба зібрати в один кулак і бити по коридору на півдні.

Залужний казав, ну ОК, ну вдаримо по півночі, ну відженемо росіян аж до кордону з Білоруссю і РФ, і що це нам дасть? Яку стратегічну перевагу здобудемо?

Замкнуте коло: Бити треба по півдню, але нема зброї на такий удар. Зброя є бити по півночі, але це відтягне сили від півдня і навіть якщо буде успіх на півночі, стратегічно це не дуже допоможе.

В результаті, Зеленський переступив через Залужного і дав наказ Сирському готувати операцію з звільнення півночі. Далі ви знаєте, що було. Сирський спланував і провів те, що ми тепер знаємо, як Харківська операція. І вона мала блискучий успіх.

Вдалося не лише відбити північ, але і просунутися на схід, визволити Харківщину і далі аж на південь, аж до Запоріжжя. Сирський в інтервʼю зізнався, що не планував і не очікував, що вдасться відбити аж так багато.

Але, як виявилося, росіяни дійсно не так вже були добре підготовлені і забезпечені. А що доброго мали, перекинули на південь, очікуючи удару саме там. Ta і операція була спланована якісно. Треба віддати належне Сирському. І певно саме головне, коли росіяни почали втрачати позиції, вони не знали, що робити.

РФ-на ієрхаїчна система не дозволяла їх командирам приймати рішення на місцях. Чекали наказу з штабу. А штаб не планував нападу на півночі і не знав, що робити. Штаб в русской глибінкє не мав інформації, що саме відбувається на фронті. Ситуація змінювалася щогодини. Накази якщо і доходили, то вже не мали сенсу — ситуація давно змінилася. Тому рф-ні командири на місцях оціпініли або намагалися виконувати накази відірвані від реальності. Фронт посипався. Російські війська побігли.

Натомість, ЗСУ на той час, особливо за каденції Залужного, почали переходити на «НАТівський» підхід, де командири на місцях мають більше автономії і не лише мають право, але і обовʼязок брати відповідальність і самим планувати і віддавати накази залежно від обставин.

Тому, коли русня побігла, а ЗСУ зайшли далі, ніж планувалося, командири на місцях не ціпеніли, як російські, а навпаки швидко адаптувалися, переплановували і йшли далі.

В результаті відбили величезну територію, ще й захопили купу техніки. Памʼятаєте, в той час казали, що найбільшим поставником зброї в Україну є РФ. В результаті, Харківська операція мала величезний успіх.

Захід повірив в можливість України бити ворога. Почали планувати поставки важкої зброї в набагато більшій кількості. Саме тоді пішли гаубиці, хаймерси, танки і літаки. Можна сказати, що Зеленський виявився правим, коли настояв на контрударі на півночі (і сході). Сирський показав себе геніальним командиром, здатним планувати і проводити складні операції, в тому числі, коли ситуація швидко змінюється і треба швидко адаптуватися.

В той же час, можна і думати, а може Залужний був правий? А може дійсно, відбиття лісів на півночі і степів на сході не було вже так аж стратегічно важливо? Може дійсно всі ті сили було кинути на південь і таки перерізати сухопутний коридор?

Але знову ж, а якби лише поклали велику кількість українців на півдні, але без успіху? Росіяни таки там були більше готові. Або якби так і не пішли на півночі (бо не такий стратегічно важливий напрямок), але і не на півдні (бо нема чим)? Тобі б точно не було серйозних поставок зброї з Заходу. Без успіху Харківської операції, де б ми були сьогодні.

* * *

Якби… Якби… Якби…

Але саме тоді всі почали очікувати, що Зеленський замінить Залужного, який фактично відмовився виконувати наказ атакувати на півночі, на Сирського, який наказ виконав з великим успіхом. Проте пройшло більше року, поки ця перестановка таки сталася…

(Далі буде…)