МОБІЛІЗАЦІЯ ПО-КВАРТАЛІВСЬКОМУ

Коли мотиваційний чинник підмінюють насиллям

ЄвроМайдан затвітив такий запис із відео: «Одеса. Представники ТЦК намагаються провести силову бусифікацію».

З коментарів:

Михайло Дунаковський: Якщо ви мені скажете, що це нормально, то я навіть не знаю. Для чого тоді це все і чим ми відрізняємось від північних болот.

Від УСІМ:

Справді, така мобілізація, та ще й за місяць до того, як закон про мобілізацію набрав чинності, більше схожа на те, що відбувається в авторитарній Росії. Не віриться, що таке справді може бути в Україні, де декларують європейські цінності й цивілізованість.

Можна уявити собі моральний дух військових формувань і ЗСУ в цілому, сформованих у такий спосіб. І яку ненависть до себе накопичує політичне керівництво України. Цю ненависть, до того ж, будуть поширювати й на саму Україну.

Чи, можливо, президент України і верховний головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський, який свого часу сам чотири рази (sic!) ухилився від мобілізації, має за завдання посіяти в українцях відразу і до себе самого, і до України, щоб зрештою здати Україну ворогові, а потім посипати голову попелом?!

А тепер подивімося на цю мобілізацію, на цю війну й на долю України з історичної перспективи й спробуймо серйозно відповісти на запитання, чому сам Зеленський і такі, як він ухилилися від мобілізації десять років тому, чому сотні тисяч військовозобовʼязаних злиняли з України з початком війни і чому так трагікомічно йде поповнення ЗСУ персоналом.

Проблема — в мотивації. Мотивовані патріоти України добровільно записалися до ЗСУ та ТерОборони ще на початку війни. Значна частина їх уже загинули або стали каліками… Ці втрати необхідно поповнювати… Але ж не так!!!

Мотиваційною домінантою в бажанні чи в усвідомленні потреби або необхідності захищати Україну є високий рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності).

У зв’язку з цим скажіть, будь ласка, хто за тридцять три роки незалежності України бодай трохи займався піднесенням рівня національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) громадян України.

Дошкільне виховання й загальна та вища освіта? Ні! Просвіта? Ні! Засоби масової інформації? Ні! Яку сферу не візьми — жодна із них не стала україноцентричною. Жодна з названих царин не стає україноцентричною навіть у часі повномасштабної війни РФ проти України. Жодна!

Погоду в освіті й просвіті України робили й роблять люди, які в масі своїй були й залишаються тим, кого називають «якарізниця». Ага, скажете: ну, уже ж не «какаяразніца».

Погоду в ЗМІ робив і робить «95-й квартал» та «Телемарафон», який є лоґічним виплодом «Слуги народу», творець якого навіть не пошкодував (про покаяння промовчимо), якого лиха він наробив своєю антиукраїнською творчістю.

А це означає, що його рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) залишається на рівні плінтуса і що він апріорі не здатен виправитися сам і виправити ситуацію в суспільстві, щоб рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) українського суспільства піднявся до максимуму, стимулюючи й мотивацію до захисту України від російської агресії.

«Маємо те, що маємо», — любив повторювати Леонід Кравчук, який, який, власне, показав приклад своїм наступникам, пустивши Україну у дрейф…