ЦИНІЗМ МАРНОСЛАВЦЯ

«Самотня боротьба Володимира Зеленського»?

«”Ніхто так не вірить у нашу перемогу, як я.
Ніхто”.
Минуло майже два роки.
Росія досі контролює п’яту частину території України.
Десятки тисяч були вбиті.
Глобальна підтримка війни скорочується.
Самотня боротьба Володимира Зеленського», — читаємо на обкладинці журналу «Тайм».

* * *

Про що свідчить і що підтверджує матеріал, опублікований у журналі “Time” (тезово — штрих кодом про давно відоме):

— Зеленський як був абсолютним профаном у політиці, так ним і залишився;

— Зеленський так нічого й не зрозумів, що свідчить про його нездатність до критичного та аналітичного мислення;

— Зеленський не здатен мислити в державному сенсі адекватно, системно і стратегічно;

— Зеленський не спроможний визнати власну відповідальність за власну ж роботу і помилки й перебуває (за навіюванням свого оточення, яке грає на його комплексах) поза реальністю, страждаючи на синдром наполеона й звинувачуючи у всіх невдачах президента України іноземний політикум союзних держав (при цьому винні вони, у його підсвідомості, більше за путіна та росію);

— Зеленський не має авторитету у колах влади та серед вищого керівництва ЗСУ; йому не перечать, його використовують та ігнорують;

— Все, що наговорив за останній рік Зеленський та офісні голохвастови в бік НАТО, США, Польщі тощо, їхній дитячий шантаж і безпідставні звинувачення рано чи пізно мали дати зворотній політичний ефект і ображатися варто на самих себе, а не на союзників, в тому числі й щодо бардаку у внутрішній політиці (притчею во язицах стала заява про відсутність в Україні корупції на тлі численних корупційних скандалів і ще безліч чого; кадрова ж політика перетворилася вже не на цирк, а на трагікомедію під час війни);

— Офіс Президента, у тому складі, що існує зараз, — балаболи та ідіоти, які переймаються власним піаром і статками та які перші ж підставлять, злиють і зрадять Зеленського, що з власної волі став заручником обмеженого угруповання у верхівці ОП;

— Офісу Президента насправді начхати на долю держави Україна, його керівництво і радники становлять загрозу національній безпеці;

— Уряд України є статистом і порожнім місцем, смітником з маріонеток і примітивних невігласів;

— усі владоможці так вже забрехалися, що й самі заплуталися де, хто, що і коли брехав та кому…

— українська влада зневажається за кордоном й сприймається як діти, що загралися в дорослих (чому її терплять і приймають? терплять, бо війна; приймають, бо війна і присутня велика повага до українського народу та його війська).

І головне: так просрати свій історичний і долевий шанс міг лише………

Слава Збройним Силам України та Українській Розвідці.

І збережи, Боже, наших союзників разом з нами.

П.С. До речі, цей матеріал (в “Time”) був написаний С. Шустером на пропозицію Офіса Президента України. Саме тому його було допущено до ОП і надано можливість поговорити з оточенням В. Зеленського; саме тому те оточення було відносно відвертим, але говорили усі з метою задуманого сценарію: єдиний, хто вірить — Зеленський; єдиний, хто бореться — Зеленський; єдиний видатний лідер сучасності — Зеленський!

І саме тому після виходу статті голова ОП А.Єрмак, розмістивши виноску на те число журналу, написав на своїй сторінці: “Дуже важливий репортаж”. Проте невдовзі Єрмак витер свій допис. Чому? Тому, що ця маячня давно усім набридла і тому, що дійсність — не така! Тому, що С. Шустер не працює у єдиному марафоні й не зрозумів сценарію, заготовленого для штатних лизоблюдів; не змалював прислужницьки те, що імітували йому у президентському Офісі, а зробив власні (суб’єктивні, але не безпідставні) висновки, співставляючи враження від почутого і побаченого в ОП з власною аналітикою. І незалежна думка й опублікована стаття американського журналіста виявилися, в підсумку, зовсім не такими, як розраховували в Офісі Президента України. І вона, у своєму загалові, нікого не здивувала, окрім оточення В. Зеленського й, думаю, його самого. Селяві…