ПОРА РОЗКРИТИ КАРТИ

ООН і статуси в ній України та Росії

1.

Хто дівчину годує, той її й танцює. Це про організацію, що повинна об’єднувати державні нації на основі неухильного дотримання міжнародних правових норм. Якщо ООН заохочує ігнорування принципу верховенства права якоюсь країною (навіть власницею ядерної зброї), то навіщо існує така ООН? І чи повинна Україна прислухатись до думок міжнародних хвойд, по-міліцейськи «валютних проституток»?

Все, про що я пишу нижче, відомо і міністру МЗСУ, і заступнику керівника ОПУ із зовнішньої політики, які за сумісництвом викладають міжнародне право студентам академії МЗС. Отже, ООН функціонує на підставі власного Статуту від 26.06.1945. Читаймо цей документ.

1. Відповідно до ст. 23 Статуту ООН, росія не є постійним членом Ради безпеки ООН. Таким постійним членом досі є політичний труп – сересере! В юридично чинному Статуті ООН відсутня згадка про рф. Радянський Союз є, а рф, котра самовільно вважає, що срср і раісія – це одне й те саме, НЕМАЄ.

2. Україна належить до ООН в якості правонаступника засновниці ООН – УРСР. Коли СРСР розпався, кожна нова держава, утворена на місці Союзу, окрім України та Білорусі, повинна була подати заявку на вступ до ООН. Приміром, Литва стала членом ООН 17.09.1991. Була заява, була процедура голосування щодо прийому до ООН нової держави – Литви. РФ станом на 29.06.2022 ніколи не вступала до ООН, тим паче, не визнавалась постійним членом Ради Безпеки ООН. Таким членом досі є срср. Тому, наприклад, Ізраїль не виконує рішення Радбезу, пояснюючи, що орган, в складі якого є нелегітимні частини, ухвалює рішення, шо не можуть бути визнанні законними. Вчіть міжнародне право, кажуть ізраїльські юристи. Коли їм радять виконати бодай одну резолюцію Радбезу стосовно Палестини, Сектору Газа чи Західного Берегу.

3. Прочитайте ст. 4 Статуту: прийом в члени ООН є відкритим для всіх інших МИРОЛЮБНИХ держав, які візьмуть на себе усі зобов’язання Статуту. Прийом будь-якої такої держави в члени ООН виконується ПОСТАНОВОЮ ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ЗА РЕКОМЕНДАЦІЄЮ РАДИ БЕЗПЕКИ. Ані постанови, ані рекомендації у рашки ніколи не було і немає! Тобто, росія (в її Конституції записано, що назви росія та рф мають однакову юридичну силу) НЕ НАЛЕЖИТЬ ДО ООН. ЇЇ ТУДИ НІКОЛИ Й НІХТО НЕ ПРИЙМАВ. Окрім вже згаданої Литви, інших колишніх частин сересере, Генасамблея окремо приймала до ООН Чехію та Словаччину після розпаду Чехословаччини. Так само вступали до ООН шість нових держав, що утворились на місці Югославії, після її зникнення з політичної арени.

4. Після українського референдуму 01.12.1991 та укладання Біловезької Угоди 08.12.1991 посол срср (а не рф) в ООН, полковник кдб (ще не фсб) товариш Воронцов 24.12.1991, порушуючи Біловезьку Угоду, проінформував постійних членів Радбезу ООН, що він отримав повідомлення від президента Б. Єльцина. В приватному листі керманич росії безапеляційно заявляв про те, що рф буде єдиним правонаступником срср і в якості члена ООН, і в кріслі постійного члена Радбезу. Це нахабне рішення рашапідараша не узгоджувала з представниками інших 14 республік срср, станом на 24.12.1991 – незалежних держав, як того вимагає міжнародне право. Але коли росія (московія) звертала увагу на міжнародне право чи підписані нею є угоди?

5. Після 24.12.1991 Радбез на власному засіданні повинен був проголосувати за якесь одне рішення з двох варіантів. Перший шлях – прийом рф до складу ООН та наступне включення рашки до Радбезу замість срср (якщо Генасамблея прийме рф до ООН, бо раісосія не відповідає критеріям ст. 4 Статуту). Інша дорога – Радбез визнає рф правонаступницею сересере, рекомендує Генасамблеї ухвалити відповідне рішення про правонаступництво росії і в ООН, і серед постійних членів Радбезу. Але для цього було необхідно виконати умову – отримати письмове погодження усіх незалежних держав, що утворились на уламках срср, про їхнє визнання рф в якості ЄДИНОЇ ПРАВОНАСТУПНИЦІ радянського союзу. Таких погоджень не існувало. Одначе ООН закрила очі на повну відсутність правових підстав для легалізації рф. Адже росія почала офіційно платити значні внески срср до ООН. Про інші виплати в кишені чиновників говорити не варто. Позаяк, як каже російська формула презумпції невинуватості: «Нє пойман – нє вор».

2.

Д. Кулеба та І. Жовква є фаховими дипломатами, кандидатами наук, що викладають в академії МЗС України разом П. Клімкіним. Доктор наук А. Єрмак за освітою є юристом-міжнародником, як і П. Порошенко. Тому мені не випадає чомусь навчати таких поважних спеціалістів з міжнародного права. Але, якщо вони все знають і не діють, то це – вороги української державності.

Продовжую для читачів. Позаяк дипломатам все нижче написане відомо, навіть першокурсникам. Коли рашапідараша абсолютно незаконно оголошує себе єдиною правонаступницею сересере, захоплює місце СРСР серед об’єднаних держав в ООН та крісло постійного представника в Раді Безпеки ООН, так звані українські дипломати сором’язливо не можуть повитягувати власні язики з анусів. Чиїх?

Здогадайтесь самотужки.
Чим був срср з точки зору міжнародного права? Кажучи сучасною мовою, російським фейком. Договір про об’єднання в єдину союзну державу – СРСР був укладений 30.12.1922 чотирма нібито державами: РСФСР, УРСР, БСРР та Закавказькою ФРР.

Керівництво Української РСР НІКОЛИ (від 30.12.1922 до 01.12.1991) НЕ ПІДПИСУВАЛО МІЖДЕРЖАВНОЇ УГОДИ З РОСІЄЮ про утворення СРСР і передачу москві усіх повноважень столиці України.

УНР була окупована раісією. Чому досі парламент України не визнав окупацію окупацією, а сучасну Україну правонаступницею УНР та ЗУНР, запитайте в фсб рф та її керівника в Україні – андруту єрмакаку, регента клоуна-наркомана.

Кожного разу, коли кількість союзних республік збільшували з 4-х аж до 15-ти, верховні ради інших республік – складових СРСР, повинні були ратифіковувати угоди про вступ цих республік. Жодних угод ані Україна, ані інші республіки ніколи не ратифіковували. Позаяк цих міждержавних угод не існувало. А парламенти окупованих України, Білорусі, Грузії, Вірменії були позбавлені повноважень, як збіговиська клоунів.

Більше того – остаточного тексту Договору про утворення срср не існує, міжнародною угодою папірець про появу нової країни так і не став. Позаяк його навіть не розробляли для ратифікації. А навіщо? Хто буте проти утворення сересере – розстріляємо, як ворогів слуг народу.

Казка про заснування СРСР першим з’їздом Рад СРСР є пересічною сталінською брехнею, яку досі повторюють українським школярам на уроках історії. Замість затвердженої правової процедури міждержавного договору було сформовано внутрішній документ — Конституцію СРСР від 06.07.1923 (наступна Конституція з’явилась 05.12.1936, після того, як активну частину українців знищили голодомором).

Отже, юридичні підстави МІЖНАРОДНОГО УТВОРЕННЯ срср – ВІДСУТНІ. Радянський Союз був таким самим нелегальним бандитським утворенням, очолюваним кримінальними злочинцями, як і теперішні «РФ, ПМРР, ДНР, ЛНР». Себто, раша зґвалтувала ООН і захопила місце постійного члена РБ з правом вето.

До 01.121991 в союзі діяла Конституція СРСР, від 07.10.1977, яка брехала, що срср є вільним волевиявленням націй (ст. 70). Жодного референдуму в Україні, від 1922 і до 1991, про якесь вільне волевиявлення – скасування незалежної країни і перетворення України на колонію росії, не було.

Наразі в 1991 році Україна скористалась ст. 72 Конституції СРСР 1977 року, яка стверджувала – за кожною республікою ЗБЕРІГАЄТЬСЯ ПРАВО ВІЛЬНОГО ВИХОДУ З РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ. Коли рф захоплювала в ООН місце СРСР, їй ніхто не сказав, що вона порушує Віденську конвенцію про правонаступництво держав щодо договорів, від 23.08.1978, зокрема, ст. 9. Зобов’язання або права (члена Радбезу ООН) за договорами (про створення ООН), що є чинними щодо цієї території (СРСР) на момент правонаступництва держав, НЕ СТАЮТЬ зобов’язанням або правами держави-спадкоємниці чи інших держав-учасниць цих договорів НА ПІДСТАВІ ВИКЛЮЧНО ТОГО ФАКТУ, що ця держава (рашапедераша) зробила ОДНОСТОРОННЮ ЗАЯВУ про збереження в силі зазначених договорів по відношенню до своєї території.

У цьому випадку наслідки правонаступництва держав за договорами, які є чинними щодо вказаної вище території на момент правонаступництва, регулюються цією Конвенцією.

Ян Чарнецький