ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО ОПУБЛІКОВАНОГО…
1 min read
За доінтернетних часів написали б: «ще не висохло чорнило, як…» Буквально учора ми опублікували «КОМУСЬ – ВІЙНА, А КОМУСЬ – ЕЛІТНА КВАРТИРКА У ФЛОРИДІ» Людмили Пустельник, а вже сьогодні авторка звітує про сподівано-несподівану реакцію читачів.
Нічого дивного немає в тому, що читачі беруть бік «жертви» — така вже співчутлива природа українців.
Нас бентежить інше — як через цю співчутливу сліпоту українці толерують або й свідомо підтримують корупційні діяння.
Конфлікт інтересів Оксани Маркарової є різновидом корупції: дипломат будь-якого рангу, а тим більше посол, не може займатися бізнесом у країні свого перебування.
При цій нагоді варто нагадати, що захоплення бізнесовою діяльністю пішло на шкоду дипломатичній діяльності О. Маркарової. Спасибі Конгресу США — він продовжує виділяти допомогу Україні…
Але нещодавно продзеленчав тривожний дзвіночок: американське суспільство кардинально змінює ставлення до допомоги Україні.
Якщо торік 63% американців дружно підтримували допомогу Україні, то нині ця підтримка упала до 45%. Якщо проти допомоги Україні виступали менше 30% американців, то нині цей відсоток підскочив до 55%.
Громадська думка в США, отже, повертається проти України, і в цьому, поза сумнівом, є й «заслуга» Маркарової. А це означає: може так статися, що члени Конґресу почнуть прислухатися до своїх виборців, а не до відеозвернень В. Зеленського.
Елітна нерухомість та конфлікт інтересів посла України в США О. Маркарової
* * *
ПОСОЛЬСЬКА ХАТИНКА, ПІСЛЯМОВА
Вчора-сьогодні був цікавий день, доказ того, що недарма пишу свою писанину. Після публікації про нерухомість, бізнеси та конфлікт інтересів родини посла України в США Оксани Маркарової почалося, сподівано.
Спочатку на месенджері та в коментарях під дописом дружно зійшла ботва. Власники порожніх профілів, з єдиними на них записами часів царя Гороха, з піною біля писка розповідали про мою сякість-такість і «всю правду про ленд ліз».
Найагресивнішим виписала банні процедури. Заодно втішилася, що ботівським вихлопам ставлять вподобайки в т.ч. й особи, причетні до українського посольства в США – це показник, неабиякий.
Потім на телефон надійшло повідомлення від когось незнайомого (код номера вказував на Чикаго). В СМСці йшлося, що «переслідувати» пані Маркарову – тобто, писати про неї критично – може тільки «проросійський ворог». «Вона за Україну стоїть, а ти хто така?!». Насамкінець погрожували, що «будеш відповідати за свій довгий язик».
Таки дарма я сподівалася, що мій номер знають лише ті, кому треба його знати.
Недорогі мої, в т.ч. й задля кого тут вистрибуєте зі спіднього: дзуськи вам. Все, що вважаю за потрібне, казала і ще скажу, вам ще більше не сподобається. Бо, на відміну від вас, працюю в правовому полі. Коли ще не чули про First Amendment та Freedom of Expression Act, наріжні камені законодавства США про свободу слова та роботу ЗМІ, напружте Гугл і власні звивини.
Я лише нагадаю, що дипломатичний чи інший статус, кількість грошей на рахунку, близькість до Банкової чи Капітолійського пагорба зовсім не гарантують імунітету від журналістської та уваги громадськості.
Радше навпаки – дуже навіть означають протилежне, прискіпливу увагу до кожного кроку, також і членів їхніх сімей. Тому що громада повинна знати все про тих, кого утримує з власних податків.
Американські закони також передбачають відповідальність, аж до кримінальної, за перешкоджання роботі журналіста і спроби завдати навмисної шкоди приватній власності – як-от, незалежному медійному ресурсові.
Сподіваюся, ця інформація буде корисною для моїх «шанувальників» з Вашингтона, Нью-Йорка і, особливо, Чикаго. Де мешкають добродії та добродійки, відповідальні за злам попередньої версії мого сайту.
Добре, щоб навіть вам зрозуміло: уся небажана активність навколо мого ФБ-рахунка, телефонного номера, сайту, моєї родини тощо відстежується не тільки мною. Компетентні американські органи теж в курсі – невже ви сподівалися, що я на гальмах спущу?
Про всяк випадок, шукайте собі фахового правника – скоро може бути потрібним, щоб прикривав ваші п’яті цятки в суді. Також добре подумайте, чи воно вам треба – негарний запис у ваших біографіях. Адже колись будете на громадянство подаватися чи зелену карту, якщо ще не спромоглися…
Хоча ні – продовжуйте, як є. Мені воно начхати, а країні користь – буде знати, кого до себе не пускати. Ще зустрінемось! І не лише віртуально.
