ДЕ Ж КЕРОВАНІ РАКЕТИ УКРАЇНСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА?
1 min read
ДКБ «Луч» пережило Хрущова, Брежнєва, Щербицького, Кравчука і Кучму, але не вижило за Зеленського
На початку я хотів просто постібатися над нашою владою, тобто запитатися в неї, куди ж саме пропали наші ракетні комплекси Нептуни, Вільхи, Стугни та Корсари, та все інше, розроблене, випробуване, і прийняте на озброєння і виготовленя ще до початку війни з Росією?
Але оскільки я, як неросіянин і навіть не виборець чи прихильник Зеленського і його Слуг Народу, то вирішив все це перевірити — з нагоди того, що в мене несподівано запрацювали і Ґуґл, і інтернет.
І займаючись цим, я раптом виявив надзвичайно дивні і вражаючі речі.
По-перше, “КБ Луч” виявилося зовсім не неформальною тусовкою юних талантів-неформалів, а дуже серйозним, авторитетним і у всьому успішним Державним (!!!) конструкторсько-виробничим комплексом, який десятки років успішно, і навіть славетно — причому в очах всього світу, пропрацював аж до своєї фатальної зустрічі з новим, але вічно юним президентом Зенленським.
Тобто “ДКБ Луч” — це була, установа, яка успішно пережила Хрущова, Брежнєва, Горбачова з Щербицьким та Кравчука з Кучмою разом, але не змогла пережити чотирикратного пацифіста-неявника до
українських воєнкоматів Зеленського.
Оскільки, як показує досвід, звертатися в цій ситуації до теперішнього вічно-юного президента, це те саме, що до стіни в якомусь закладі громадського користування, то я вирішив все-таки звернутися до Президента Байдена, аби він відповів нам, українцям, а заодно і своїм американцям — куди ж ділися наші Нептуни, Вільхи, Стугни, Корсари, гаубиці Богдана, і все те інше, що наша “хоть поржом” влада ліквідовує успішніше ніж найкрутіші російські спецпідрозділи?
* * *
До речі, завдяки приходу до влади “Слуг Народу” очільником “Укроборонпрому” став новоявлений “московський парашутист”, аферист та економічний диверсант Абромавічюс.
І над тим, що він знову встиг натворити, на цей раз вже напередодні війни, варто серйозно замислитися…
Запис 2020 року:
Діяльність Абромавічуса на посаді очільника “Укроборонпрому” в мене викликає все більшу і більшу тривогу. Тому що я дуже добре знаю про руйнівні результати його попередньої “діяльності” в Уряді України, звідки його ледве випхали у 2017 році.
Абромавічус “мігрував” з Москви до Києва влітку 2008 року. Для мене це асоціюється з тодішнім планом Росії перенести свою агресію на Україну. Після планованого на серпень 2008 “бліцкріґу” в Грузії.
Що тоді, після Грузії, без паузи планувалося і вторгнення до України, підтверджує те, що офіцерам підрозділів армії РФ тоді роздали новісінькі військово-польові карти як Грузії, так і України.
В тому, що зараз затіяне в “Укроборонпромі”, ключовим словом є “надлишкове майно” — тобто дерибан і, схоже, знищення великих потужностей по виробництву радіолокаційної техніки та систем, які збереглися в Україні з часів СРСР.
Сам намір звозити все, що зараз працює в 9-ти областях, у фактично прифронтову Запорізьку область, з ліквідацією і розпродажем всього того, що досі працювало і давало роботу багатьом людям і громадам в тих областях, для мене є дуже і дуже підозрілим.
Особливо тривожить мене намір демонтовувати і кудись перевозити існуючі виробничі потужності.
Так, їх демонтують і повезуть. Але я зовсім не певний, що вони приїдуть в Запорізьку область. А не, скажімо, в Підмосков’я. Через Білорусь… Безпосередньо і нахабно, чи яко “законно” перекуплене “надлишкове майно”?
Приблизно так, як свого часу одеський завод по виробництву військових дронів попав до Севастополя…
Через ту ж Білорусь…
Від УСІМ:
При цій нагоді й нам цікаво також, чому на озброєння до ЗСУ не надходить танк «Оплот» виробництва Харківського заводу, який за багатьма показниками вважався одним із чотирьох найкращих танків у світі?
