ПЕТЛЮРА VS СКОРОПАДСЬКИЙ
1 min read
Screenshot
Історична вага Петлюри має бути потрактована належно
Я маю дотичність до історії літератури, а історія української літератури — це значною мірою історія України. Принаймні до появи історії Михайла Грушевського українське письменство було єдиним нашим історичним маяком.
Саме тому дозволю й собі додати кілька слів до дискусії про Симона Петлюру, якому поважні доктори історичних наук протиставляють гетьмана Скоропадського. Якби в нашому письменстві була опублікована повість Андрія Крижанівського “Історія одного вагона”, що так і лишається від 1930-х у журналі, який нікому не відомий, то дискусія оця про корисність держави Скоропадського взагалі не виринала б.
Я вже мовчу, яким анахронізмом у 20 ст. була монархія. Кацапи її позбулися, а українці мали відновити як свою першу модерну державу. Та українцям у 20 ст. монархічна форма правління включно з елекційними королями чи гетьманами взагалі була неприйнятною. Павла Скоропадського рос. монархісти і рос. патріоти сприймали як того, хто відновить Рос. імперію.
УНР, а не держава Скоропадського була ж нашою першою демократичною державою, яку, на жаль, не підтримали всі українці, бо, як усім відомо, з нашою національною свідомістю було дуже складно у різні часи, у перші десятиліття ХХ ст. також.
Якби у нашого народу та була національна свідомість на високому рівні, якби існувала національна солідарність, то вже у ХХ ст. наша історія була б іншою. Україна у той час визволилася з-під влади як Росії, так і Австро-Угорщини — і це також було не на користь унітарної держави. Світова кон’юнктура була не на стороні України.
Петлюра створив українське військо. Петлюра був демократом і прапором української революції і українських визвольних змагань 1917–1921 років.
Проблема полягала в тому, що Петлюра не міг впоратися з тогочасними отаманами й анархією, яка була такою любою для українських письменників і на початку незалежної України.
Тоді ж існував культ Махна. І я можу назвати прізвища цих письменників, навіть фестиваль був присвячений махновщині.
Петлюрі після 1991 року в Україні не щастило. Кого лише не піднімали на прапор, хоча саме Петлюра є центральною фігурою української незалежності. Він був центральною фігурою і знаком УНР також на еміграції. І він був першою жертвою совків. Це вже після нього убили Євгена Коновальця, який був також важливим як творець українського війська, але з галицького боку.
Прикро, що постать Петлюри так належно і не оцінена в Україні, не оцінено його історичної ролі. Він взагалі феномен: бухгалтер, журналіст, критик і водночас Головний Отаман.
Пам’ятники — це добре, але головне, щоб суспільство усвідомлювало вагу особистості. Сподіваюся, що історична вага Петлюри буде потрактована належно.
Роксана Харчук
Від УСІМ:
Бухгалтер, журналіст, критик і отаман — це не все. Додайте, що Петлюра був ще й поетом, редактором і видавцем. Колись ще у спецфондах я перечитав написане ним. В усьому переліченому він був пересічним, вивищившись хіба що в політиці — був значно потужнішим за Грушевського, Винниченка та інших. Шкода тільки, що тоді у тренді була соціалістична ідея.
Що стосується Махна й махновщина. На жаль чи на щастя, махновщина рідніша українцям у порівнянні із соціалізмом. Тому Махно протримався на плаву довше, ніж Грушевський, Винниченко й Петлюра, а між ними і Скоропадський, разом узяті (див. мою статтю про Скоропадського).
