ЙОГО МІСЦЕ — НА СМІТНИКУ ІСТОРІЇ
1 min read
Заява УУК з приводу присвоєння Василеві Кременеві звання почесного доктора
У червні ц.р. Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка присвоїлв звання почесного доктора Василеві Кременю (дет. див.: Вчена рада присвоїла Василю Кременю звання «Почесний доктор (Doctor Honoris Causa) Львівського університету» —Львівський національний університет імені Івана Франка).
Це рішення викликало спротив студентів, аспірантів, докторантів і молодих учених університету (див. дет.: Заява Наукового товариства Львівського університету щодо надання звання почесного доктора Університета – Василю Кременю – Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених Львівського національного університету імені Івана Франка).
Василь Кремень — одна із найтоксичніших особистостей у науці та освіті України. За радянської влади він зробив карколомну компартійну кар‘єру, піднявшись на посаду завідувача цілого відділу в ЦК КПРС у Москві. Це була посада, через яку компартія контролювала освіту й науку на теренах усього Радянського Союзу.
Після розпаду СРСР В. Кремень повернувся в Україну й обійняв найвищі посади в науці, освіті й просвіті незалежної України, по суті ставши головним гальмом у розвитку названих царин. Дивовижно, але по Україні покотилося ціле цунамі присвоєння Кременю звання почесного доктора незліченної кількості університетів.
Україноцентричні учені розглядають постать В. Кременя як символ деґрадації науки, освіти й просвіти та стану й проблемності інтелектуальної еліти України (дет. див.: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕЛІТА УКРАЇНИ ЯК ПРОБЛЕМА – Ukrainian University Club).
Український Університетський Клуб вважає, що україноцентричні інтелектуали України повинні знуртуватися й зробити усе можливе для того, щоб зупинити бездумне присвоєння звання почесного доктора людині, яка робить лише шкоду науці, освіті й просвіті в України.
Ми також вважаємо, що В. Кремень має бути люстрований, позбавлений усіх незаслужено одержаних звань і пов‘язаних з ними пільг у незалежній Україні й усунутий з усіх ключових посад, які він продовжує обіймати.
Ми розуміємо, що навряд чи знайдуться підстави для попушення кримінальних справ, але напевно є достатньо підстав для адміністративного покарання усіх тих в академічній науці, в системі вишів, у системі загальної освіти й просвіти, які ініціювали, пробивали й підтримували незаслужене вивищення компартійно-радянського номенклатурника Кременя.
Місце В. Кременя — на смітнику історії. Ми розуміємо, що йому бракує совісті самому зійти зі сцени й усамітнитися в рідному селі. Тому це мають зробити ті україноцентричні інтелектуали, які щиро уболівають за майбутнє української науки, освіти і просвіти.
