ПІДСТУПНІСТЬ ДВОРУШНИЦТВА

Слова і дії президента України Зеленського

Світові ЗМІ повідомляють, що Президент України Володимир Зеленський вніс у Верховну Раду проект ухвали про введення на 50 років санкцій проти Ірану. Про це йдеться у проекті ухвали про затвердження рішення Ради нацбезпеки України від 27 травня.

Санкції передбачатимуть повну заборону торгових операцій з товарами військового та подвійного призначення з резидентами Ірану, заборону на передачу резидентам Ірану технологій та прав на об’єкти інтелектуальної власності. Крім того, пропонується призупинити обслуговування електронних платіжних засобів, емітованих резидентами Ірану.

Міністр економіки Юлія Свириденко раніше пояснила, що причиною для запровадження санкцій є військова допомога, яку Тегеран, за даними Києва, надає Москві.

Київ звинувачує Москву у використанні іранських безпілотників Shahed-136 під час атаки на цивільні та енергетичні об’єкти. Російська сторона офіційно спростовує ці звинувачення. Однак у жовтні представник Громадської ради при Міноборони РФ проговорився про використання іранської зброї під час прямого ефіру на телеканалі РБК. Пізніше Іран визнав, що постачав Росії безпілотники.

Раніше Володимир Зеленський закликав іранців припинити підтримувати Росію, оскільки це призведе до ще більшої ізоляції Ісламської Республіки. У відповідь МЗС Ірану назвало заяву президента України пропагандистською та спрямованою на залучення фінансової допомоги та зброї від західних країн.

* * *

Звісно, це хороша ініціатива, але виникає цілком резонне запитання: чому президент В. Зеленський з усією РНБО не ініціює власних і практично й досі не підтримує санкцій США та ЄС щодо самої Росії за розв‘язання повномасштабної війни проти України й усього цивілізованого світу?

Саме Україна мала б уже давно законодавчо проголосити цю війну війною й ініціювати введення ембарго, тобто повного припинення торгівлі з Росією на п‘ятдесят чи й сто років.

Президент України, РНБО й Верховна Рада України цього не роблять. Більше того, в найближчому оточенні президента продовжують працювати аґенти російських спецслужб і аґенти впливу «русского міра», а також приходять працювати нові люди з родинними зв‘язками в РФ.

«Люди Єрмака» витісняють україноцентричних посадовців у спецслужбах, Міністерстві оборони й Ґенеральному штабі Збройних сил України. Спостерігаємо неприховані намагання обмежити повноваження Валерія Залужного як Начальника ГШ і Головнокомандувача ЗСУ. Натомість активно героїзують колишнього «кремлівського курсанта» генерала Сирського…

Ігор Беркут розкаже вам про особливості «кремлівських курсантів» у зв’язці із… Зеленським. Заміна Залужного Сирським, якої так прагнуть лоббісти останнього, означала б заміну натівської стратеґії і тактики ведення війни на радянсько-російське планування і здійснення воєнних операцій, а отже — практичну здачу України Москві.

Мабуть, у глибині своєї душі цього хоче й сам Зеленський, який не тільки не позбувається токсичних осіб у своєму оточенні, а й підтримує переслідування патріотів України та заміну україноцентричних кадрів особами з сумнівною репутацією.

Попри заборону ОПЗЖ й висилку її лідера В. Медведчука в Росію, колишні члени цієї відверто проросійської політичної сили продовжують працювати у Верховній Раді України, практично утворюючи коаліцію з партією Зеленського «Слуга народу».

Очевидно, це не тільки цілком влаштовує Зеленського, а є його реальною політикою, яка суперечить його ж риториці. А це вже дає підстави задатися запитанням, чи не є він дворушником, тобто «підступною людиною, яка на словах віддана кому-, чому-небудь, а таємно діє проти нього» (СУМ)? Тим паче що говоримо тут не про таємні, а очевидні діла.

Дворушництво взагалі є підлістю вищого порядку за будь-яких умов. Особливо небезпечним воно є у часі війни, та ще й у її переломній стадії.

По-перше, це ставить під загрозу будь-які воєнні операції, спрямовані на визволення окупованих територій і повну перемогу України у війні проти РФ.

По-друге, це загрожує довірі до уряду України і до України взагалі з боку країн, які допомагають Україні фінансово, мілітарно й політично вистояти та перемогти у цій війні.

Союзники України напевно знають про дворушництво В. Зеленського і допори-дочасу закривають на це очі. Невипадково ж в інтернет було злито інформацію про те, що американська спецслужба прослуховує Зеленського. Можливо, що саме цей фактор стримує адміністрацію президента США дати старт ленд-лізові.

Дворушництво Зеленського і його команди добре проявилося у ставленні до вимог, висловлених у Зверненні, ініційованому Орґкомітетом Руху Світового Українства від 12 березня 2022 року.

Зеленські прислухалися до окремих вимог і виконання їх зробили частиною своєї політики, але їм не дано збагнути, що ефективним може бути тільки виконання всього комплексу вимог, а не окремо взяті частини. Зрештою, напівдії завжди є орґанічною складовою дворушництва.

Парадоксально, але факт: у цьому відношенні В. Зеленський проявився як гідний учень і послідовник свого попередника Петра Порошенка. Він начебто ненавидить Порошенка усіма фібрами своєї душі, але на ділі він є епіґоном Порошенка, повторюючи «досягнення і помилки» останнього. Багато в чому Зеленський навіть перевершує Порошенка.

Як і Порошенкові, ба навіть більше, ніж Порошенкові, Зеленському бракує україноцентризму, здатності до стратеґічного мислення (і навіть бажання вчитися, хоч це й нелегка справа — вчитися), усвідомлення нагальності системних устроєвих змін для України і т. і.

Де вже цьому взятися, якщо самодіяльний комедійний актор догрався із своєю непосильною роллю до гротеску, комічно чи трагікомічно узагальнюючи та загострюючи життєві відносини за допомогою химерного та контрастного поєднання реального та фантастичного, правдоподібності та карикатури, гіперболи та алогізму.

Таке навіть Порошенкові та всім його попередникам на посаді президента навіть не снилося. Комедія плавно перейшла в трагікомедію, а тепер ось уже другий рік поспіль вона являється нам траґедією для найбільшої європейської країни України і всього українського народу.

Більшість цього народу тепер розкидана по світах поза межами своєї держави і своїх етнічних земель. Як колись це сталося з євреями. Скільки треба буде часу, щоб українці повернулися на свою обітовану землю?

Немає у Зеленського відповіді на це запитання. І ось чому. Якщо йому не дано було стати справжнім євреєм, який знає, цінує й додержує юдейських традицій і звичаїв, то де вже йому стати українцем, а відтак пізнати, шанувати й додержувати українських національних традицій і звичаїв.

Зросійщений совок в Україні може стати лише малоросом, і то в кращому разі. Тут же маємо гірший варіант малороса, отруєний дворушництвом: речемо солодкі речі на публіку, а тим часом — із дулею в кишені — робимо своє підленьке діло.

Ця традиція була характерна для «слуг народу», тобто компартійно-радянської номенклатури, й жила в тому будинку, де тепер офіс президента України, за часів перебування там ЦК КПУ з членом політбюро ЦК КПРС на чолі.

Вони щедро годували народ обіцянками комуністичного раю, а поміж собою так само щедро здавали українців на поталу Москві. Не вірите? Запитайте у журналіста Владіміра Кулєби, який не один рік протирав штани на Орджонікідзе, 11 (тепер Банкова, 11) у Києві. А ще краще запитати у академіка Василя Кременя, який у служінні радянському устроєві вознісся до головного освітянина й науковця СРСР: «у ЦК КПРС <…> займався питаннями розвитку освіти і науки», — і тепер продовжує це робити в Україні, мімікрувавши у великого патріота.

Та Зеленський навряд чи знає імена цих дворушників, хоч мав би знати. Все-таки краще брати приклад з таких, як ці двоє, які швидко поміняли свою орієнтацію і набагато краще пристосувалися до реалій незалежної України, ніж нинішній господар будинку на Орджонікідзе, 11 (Банковій, 11) з усім своїм оточенням.

Багато людей в Україні вірять у щирість В. Зеленського. «Немає безгрішних людей, — пише в одному з коментарів Олена Адисьова: — Людина змінила своє життя, наразі пан Зеленський наш Президент, і я йому довіряю, він завдяки своєму таланту зумів достукатися до інших великих людей, до інших держав, його зараз сприймають як розумного і вдалого політика, а то було все минуле, яке вже немає значення, так само як і я прийнявши Христа в своє життя змінююсь так само і наш Президент пустив в своє сердце любов до нашої неньки України!»

«Зелений щирий хлопець, нaйнятий українцями на роботу, на якій робить помилки (відповість) але, його вибрали за щирість, йому вірять більшість. щасливі люди, — пише Руслан Кия: — А з кумівством та корупцією впораємося, можливо, будуть тихі відстріли. Люди злі на корупцію, цього факту ніхто не залишить так як є».

У цьому відношенні є дуже показовим є пост у соцмережах, який набрав понад 15 тисяч поширень:

Україно, Україно,
Подивись на себе
В твоїй хаті сидить ворог,
Ще й сміється з тебе.
*Т.Г. Шевченко*
P.S: пігулки для пам’яті
та яким чином пропаганда вирощувала малоросів

Під записом розгорнулася чи не найбільша в українському сеґменті соцмереж дискусія, яка засвідчує, наскільки все українське суспільство хворе на дворушництво. Перечитайте коментарі під цим записом, і ви побачите, що твориться у мізках інфантильних українців.

Традиційно дворушність посполитих проявляється у такій, здавалося б, світлій і невинній формі, як жалісливість. Змінилася, «українізувалася» риторика політика, президент «навчився гарно говорити українською», «залучив на підтримку України увесь світ» тощо, і їм це уже бальзам на душу. Вони готові вибачити йому не тільки помилки колишні та нинішні, а навіть і злочини.

Помилки, звичайно, можна і треба вибачати, якщо людина визнала їх і вибачилася. Як представник гумористичного цеху, Зеленський міг і повинен би був це так і зробити. Як цього не зробили й усій його попередники.

Тепер уже Зеленський точно цього й не зробить. Придивіться, що там «юморного» залишилося від безтурботного «кавееещика», і згадайте, скільки цинізму полізло з усіх щілин цього «наполеончика», який начебто завойовує світ на користь України своїм геройством.

Чому ж тоді цьому героєві бракує сміливості покаятися щ

* * *

…Повертаючись до теми Ірану. Трохи запізно взялися в Україні за Іран — коли вже «Шахеди» почали падати на голови мирних жителів. За Іран треба було братися ще тоді, коли над Теґераном було збито пасажирський літак Міжнародних українських авіаліній з невинними людьми. Чи тоді було не на часі?

Ще й як на часі! Адже по літакові пульнули російськими ракетами якраз у той день, коли Зеленський і Єрмак зустрічалися в Омані з Патрушевим. Не на день раніше і не на день пізніше (див: НІЧ, З ЯКОЇ ПОЧАЛОСЯ ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ – УСІМ | UWIN, а також «ВИЇЗНЕ ЗАСІДАННЯ ФСБ В ОМАНІ»? – УСІМ | UWIN).

І зустріч в Омані, і загибель літака над Теґераном є класичним прикладом того ж дворушництва. Обіцяних інвестицій як не було, так і немає, а от повномасштабна війна в Україну не забарилася…

Ну, і ягідка на торті, як тепер модно говорити. До певної міри можна прийняти і зрозуміти відеозвернення чи прямі онлайнові виступи чинного президента України до парламентських аудиторій різних країн світу.

Але навіщо було робити відео з виразно нещирим і бездарно прочитаним поганою та ще й хриплою анґлійською слово до американців з нагоди Дня пам‘яті? Хай би воно було у звичайному текстовому варіанті, який кожен прочитав би із власною інтонацією і власним тембром голосу.

Та справжнім ганьбиськом було звернення В. Зеленського до випускників одного з провідних американських вишів — університету імені Джона Гопкінса. Це нікчемне звернення є вершиною цинізму і дворушництва. Чому? Та тому, що людина практично без серйозної освіти, яка іронією долі опинилася на самверху української влади і яка — будьмо щирими! — привела повномасштабну війну на свою Батьківщину (чи батьківщину?), виступає з напутнім словом випускникам — повторюємо! — одного з провідних університетів США і світу.

Совісна людина просто відмовилася б від запрошення, якби було таке запрошення. Наскільки нам відомо, цей виступ буквально продавлювали (не будемо називати хто), щоб задоволити хотілку спраглої до аплодисментів особи.

Від скромності дворушні люди не помирають.

Володимир Іваненко

28 травня 2023 р.