«ВИЇЗНЕ ЗАСІДАННЯ ФСБ В ОМАНІ»?

Поїздка Володимира Зеленського і Андрія Єрмака (чи навпаки — Андрія Єрмака і Володимира Зеленського) в Оман у січні 2020 року від самого початку почала обростати леґендами, породженими передусім Офісом президента України.

Як відомо, з тією поїздкою дивним чином збіглося збиття українського пасажирського лайнера в Ірані (нагадаємо, що Іран — держава-терорист), яке обросло своїми леґендами й нависло зловісною тінню над загадковою подією в Омані.

Буцімто обіцяні інвестиції з Оману в Україну так і не надійшли. Результати розслідування збиття літака, яке забрало багато так дорогих В. Зеленському «життів людей» (це одно з найулюбленіших словосполучень Зеленського), досі не оприлюднені. Ні іранською стороною, ні українською.

З плином часу оманське шило почало вилазити із мішка. Оскільки інформація не була підтверджена документами, будемо вважати, що то були плітки (легенда) про те, буцімто Зеленський-Єрмак (чи Єрмак-Зеленський) зустрічалися в Омані з делеґацією від В. Путіна у складі ім‘ярек та осіб, що його супроводжували…

Леґенда (плітки) переказувала, що і навіть як проходили переговори з високими московськими відпочиваючими, як щось там пішло не так і як хтось зателефонував комусь і дав наказ (чи «добро») ударити ракетою по пасажирському лайнерові з пасажирами на борту, що належав (також цікавий збіг) діловому партнерові президента України Ігорю Коломойському…

Леґенда є леґенда. Реальна інформація пішла, коли ми всі дивилися довгу в часі пряму трансляцію з аеропорту Бориспіль, де президент України із своєю свитою та члени Уряду зустрічали труни із загиблими членами екіпажу збитого в Ірані Боїнга. Розвезення тіл загиблих пасажарів (також «людей, які втратили життя»), звісно, ніхто по телебаченню не показував…

* * *

…І ось в соцмережі появляється оце фото:

Поширила його 12 серпня якась Ірина Ястреб. Її профіль у Фейсбуці вельми скромний. Про себе вона повідомляє, що цього року перебралася до Дюссельдорфа в Німеччині; очевидно, як біженка:

Прикметно, що в друзях у І. Ястреб значиться лише четверо осіб, але ж яких! Це — відомий футбольний тренер Ігор Бокий, професор одного з американських університетів Олександр Мотиль, професор ще одного американського університету Сергій Жук і відомий історик Григорій Разумовський (нащадок останнього гетьмана України і фельдмаршала Росії К. Разумовського):

Де І. Ястреб взяла фотомонтаж, названий «Виїзне засідання ФСБ в Омані», вона не вказує. Окрім поширень самого запису пані Ястреб, інших розміщень цього фото ми (поки що) не побачили.

Публікуючи знімки, поширені Іриною Ястреб, ми попросили її вказати джерело, з якого вона взяла фото. Пані Ястреб на наш запит не відповіла.

Оскільки ми не маємо джерела походження цього фотомонтажу, ми застерігаємо за собою право сумніватися в достовірності фото. Тому зображених на ньому осіб будемо для зручності називати юридичними евфемізмами: «Особа, схожа на Ніколая Патрушева» (або «Особа-1»), «Особа, схожа на В. Зеленського» (або «Особа-2») і «Особа, схожа на А. Єрмака» (або «Особа-3»).

Чому виникає сумнів щодо достовірності фото? Подумайте: хто буде робити фото на згадку про таємну зустріч? Навіть такій марнославній особі, як Особа-2, фото цієї зустрічі напевно ж було не потрібне.

А от «та сторона» (ще одно улюблене словосполучення Зеленського), очевидно, могла робити фото. Якщо не відкрито фотографувати (що цілком можливо), то щирою (прихованою) камерою. Для ФСБ чи, точніше, для Нацбезу РФ це було важливо: документування зустрічі Особи-1 з Особою-2, а також для майбутнього шантажування Особи-2.

Звичайно, ми маємо припустити, що це фото може бути й майстерно виконаним монтажем. Фахівці розберуться.

Виходячи з таких міркувань, байдуже, чи це фото справжнє чи майстерний монтаж, саме тепер воно появилося в соцмережах зовсім не випадково. А з метою шантажування президента України.

Чому саме тепер? Війна РФ в Україні знаходиться в стадії перелому, і цей перелом — не на користь Москви. Тому Кремль задіяв ядерний шантаж (ситуація на Запорізькій АЕС).

Завдяки героїзації В. Зеленського його популярність в українському суспільстві сягнула рекордної відмітки — 88% з практично мінімальним неґативом (7%). Не виключено, що поширення в соцмережах обговорюваного фото помітно понизить рейтинґ президента, але не настільки, щоб повернути суспільство проти нього.

А от на подальшій поведінці В. Зеленського як президента, як верховного головнокомандувача і, зрештою, як людини цей фотовкид напевно позначиться. Очевидно, будуть якісь кадрові переміщення. Поживемо — побачимо…

* * *

Тепер цікаво придивитися до змістового наповнення фотоматеріалу. Візьмімо оце фото:

Подивіттся на Особу-1. Високий, ставний чоловік, сидить із випрямленою спиною… Таке враження, що й крісло у нього вище. І ось ізгори він кидає орлиний погляд на Особу-2. Рішучість і впевненість не можна не зауважити (особливо — у зіставленні з фігурою Д. Патрушева на засіданні Нацбезу РФ, коли Путін витискав з нього підтримку свого рішення).

Тепер переведіть очі на Особу-2. Від природи і так невисокий, молодий чоловік сидить у кріслі із трохи зігнутою спиною, опираючись ліктями на свої стегна… Сидить невпевнено, звівши погляд догори на господаря зустрічі.

А ось друге фото, на якому бачимо й Особу-3:

Цікава поза в цієї Особи-3, чи не так? Сидить собі на дивані, і без будь-якої напруги спостерігає за перебігом розмови Особи-1 з Особою-2. Особа-2 на цьому фото, схоже, усміхається до Особи-1.

* * *

Відтак дозволимо собі пофантазувати… Уявіть собі на місці Особи-1 колишнього вже Олександра Данилюка чи теперішнього ще Олексія Данилова, на місці Особи-2 — президента РФ В. Путіна, а на місці Особи-3 — керівника АП РФ Антона Вайно, та навіть Владислава Суркова або Дмітрія Казака.

У цій ситуації цікаво уявити, як Данилюк-Данилов дивився б на Путіна, а Путін — на Данилюка-Данилова. Картинка була б відмінною — однозначно.

* * *

Що хотілося б сказати насамкінець… Нам є над чим дуже серйозно замислитися. В. Зеленському — ще серйозніше.

Наразі В. Зеленський по-геройському грає роль президегта України. Його, можна сказати, майже обожнює українське суспільство (рейтинґ — 88%, а деякі представники середнього покоління кажуть мені: «У нас найкращий у світі президетнт»), Ним захоплюються за межами України (один мій доволі критичний запис з приводу зовнішнього вигляду президента України прочитали понад півтора мільйона людей на ЛінктІн, і більшість із кількох тисяч коментаторів у захваті від Зеленського).

Такому героєві має стати духу вийти на люди із спеціальним «відосиком», присвяченим тій таємничій поїздці в Оман і розповісти, що там було і як воно було. Якщо совість президента чиста, і він повиниться за допущені помилки, народ його зрозуміє і простить — такі вони, українці.

Ну, а якщо усе не так просто, і оця війна РФ в Україні — вислід посиденьок в Омані, то тоді напевно немає чого героїтися, а треба відпрацьовувати свої гріхи: розганяти із свого оточення усіх токсичних людей, усіх українобайдужих і просто випадкових опортуністів, а відтак залучати до співпраці справжніх україноцентристів, фахівців вищого класу, ну, і самому нарешті починати посилено вчитися і з «квартальщика» трансформуватися у справжнього патріота України. Інакше, пане президенте, не зносити вам голови. Українці — народ емоційний, і якщо в них розбудити козацьку лють… Бачите, як вони дають прикурити москалям?

Володимир Іваненко