РОДОВЕ ДЕРЕВО СКОРОПАДСЬКИХ І НАВКОЛО НЬОГО

Ярослав Файзулін опублікував на своїй сторінці в соцмережах фотокопію родового дерева Скоропадських. «Ось так виглядало генеалогічне дерево Скоропадських. Більшість із нас можуть тихенько позаздрити такій обізнаності про власний рід», — написав він.

Джерело, з якого взято зображення, не вказано. В коментарях зауважено, буцімто це родове дерево склала дружина гетьмана П. Скоропадського Олександра Петрівна Скоропадська (в дівоцтві — Дурново). Можливо…

Один із коментаторів виділив гілку, пов‘язану з лінією П. Скоропадського по чоловічій лінії.

Поширюючи запис Я. Файзуліна, Лариса Івшина додає в коментарях: «українці не вберегли свою аристократію…. одна з головних, ще не переосмислених проблем» або «аристократія не вберегла саму себе».

При обговоренні значення родового дерева Скоропадських, справді треба погодитися з думкою Л. Івшиної, що і «українці не вберегли свою аристократію», і наша «аристократія не вберегла саму себе», і що це — одна з головних, ще не переосмислених проблем».

Далі Л. Івшина переводить розмову уже на іншу тему — про роль П. Скоропадського в історії України:

«Павло Скоропадський міг прекрасно влаштуватись закордоном… Але обов’язок шляхетного роду, честь, відповідальність не були для нього пустим звуком…. і він залишився, щоб прийняти на себе тягар — спробувати врятувати Україну. Все побив для этого…. не вдалося. Але і у вигнанні продовжував допомагати українцям…. Чи належно ми йому подякували?»

І ось тут уже ми вкотре повертаємося до того, наскільки вдячними ми є П. Скоропадському, в чому ми його недооцінили і т. ін. За великим рахунком, гетьманство Скоропадського не протривало й року, і він таки «прекрасно влаштувався за кордоном».

Безумовно, гетьманство Скоропадського 1918 року, його ініціативи заслуговують ґрунтовного осмислення, поглибленого критичного аналізу. Особливо з огляду на те, що Скоропадський яко гетьман протримався рівно стільки, скільки на теренах України перебували німецькі війська, а от його найближчий друг Маннергейм зміг побудувати успішну незалежну Фінляндію (див. мої статті «ПАВЛО СКОРОПАДСЬКИЙ ТА ІДЕЯ ВІДРОДЖЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ» та «ДО СТОРІЧЧЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК»).

Розібратися у слабкості й прорахунках Скоропадського може допомогти нам обговорюване сьогодні дерево роду Скоропадських, яке виказує нам зв‘язок цього роду з царською династією Романових і, отже, пояснює нам схильність чи прихильність Павла Скоропадського до монархізму.

Очевидно, що своє обрання на гетьмана сам П. Скоропадський розглядав як можливість встановлення в Україні монархічної форми правління. Це засвідчує поведінка Скоропадського на посаді гетьмана і його зв‘язок з монархічним рухом в українській діаспорі, а відтак і його сина Данила.

Ідеєю монархізму українські монархісти заразили й Бориса Скоропадського — позашлюбного сина гетьманича Данила. Час від часу я спілкуюся з паном Борисом. Востаннє ми були в контакті рік тому. Як і Григорій Разумовський, пан Борис (спасибі йому!) додав свій підпис до Звернення, ініційованого Орґкомітетом Руху Світового Українства, присвяченого вторгненню Росії в Україну.

Б. Скоропадський був дуже невдоволений тим, що з його підпису було вилучено додаток «ясновельможний гетьманич», і мені довелося йому знову роз’яснювати, чому він не має ні юридичного, ні морального права на такий титул (див.: АКТУАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ ВІДНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ МОНАРХІЇ. З ЯКОГО ДИВА?).

У коментарях до обговорюваного запису хтось зауважив, що це дерево роду Скоропадських всихає. Хтось заперечив: мовляв, є ж жіноча лінія… Те, що Борис Скоропадський не має своєї гілки на родовому дереві Скоропадських, свідчить, що представники цього роду по жіночій лінії його не визнають, але це ще не означає, що Борис не має жодного стосунку до цього роду.

По-перше, Борис носить прізвище Скоропадський і вважає Данила Скоропадського своїм батьком. Цей факт ніколи не був оскаржений у суді. По-друге, сучасні методи клітинних досліджень напевно допоможуть Борисові довести свою ґенетичну належність до роду Скоропадських і своє право на місце у родоводі.

Ця гілка, як ви до неї не ставилися б, може виявитися більше проукраїнською, ніж жіноча, яка, здається, зовсім не проявляється в українському суспільному просторі — ні в Україні, ні в діаспорі.

Завершуючи тему Скоропадських, хочу наголосити, що дерево цього роду, безумовно, є дуже цінним для українського родознавства і добре надається, зокрема, до застосування ґенетичного методу.

Розмова про родове дерево Скоропадських дає добру нагоду поговорити про ширшу й, можливо, важливішу проблему, порушену в мережах при обговоренні запису. Це — проблема загубленої і розпорошеної в рештках української аристократії (шляхти).

Оскільки святе місце порожнім не буває, місце аристократичної еліти в Україні займають представники марґінальних шарів українського суспільства, які спливають насамверх політичного життя завдяки нерозбірливим і бездумним виборцям або стають багатіями завдяки участі в кримінальних та напівкримінальних бізнесах… Цьому, на жаль, фактично сприяє або принаймні не заважає українобайдужа інтелектуальна еліта України.

Упродовж років і років я намагаюся налагодити спілкування з нащадками українських знатних родів (див.: «ХАЙ ПРОКИНЕТЬСЯ НАША ҐЕНЕТИЧНА ПАМ‘ЯТЬ!» та «Звернення Володимира Іваненка до нащадків і спадкоємців генеральної козацької старшини, козацької старшини та українських козаків в Україні й поза межами України сущих»). У відповідь на мої публікації дістаю не листи підтримки від нащадків наших аристократів (шляхти, козацьких старшин), а зловтішні відгуки представників «української радянської робітничо-селянської інтеліґенції», вихованої колоніальною за своєю суттю компартійно-радянською владою.

Окремо варто наголосити, що навіть такі наснажені аристократичною темою взагалі й роду Скоропадських зокрема особи, як згадувана вище Л. Івшина, просто іґнорують серйозне обговорення цієї тематики.

Отже, ця тема залишається дражливою навіть для освіченішого загалу українського суспільства. І це — ще один доказ на користь того, наскільки Україна застряла в болоті радянського суспільного устрою.

Володимир Іваненко

7 квітня 2023 р.