УКРАЇНА КУПУЄ ВІЙСЬКОВУ ПРОДУКЦІЮ США
1 min read
Яку роль у закупівлі Україною військової продукції США відіграє Оксана Маркарова?
Гроші не пахнуть, навіть в часи війни.
Виявляється, Україна купує військове обладнання в США. Так, і вчора, і сьогодні.
Америка продала дуже багато зброї у 2022, і держдепартамент відкрито називає власне Україну з її війною головним важелем такого успішного бізнесу. За 2022 рік американці заробили на зброї на 49% більше, ніж у 2021. 250 мільярдів доларів — сума заробітку, досить промовиста цифра.
Лише за перші чотири місяці війни, за словамии Рєзнікова, Україна витратила 500 млн доларів, при тому ціни підлими продавцями завищуються набагато: сам міністр оборони розповідав, що йому пропонували бронетехніку за 1млн доларів при реальній ціні біля 400 тисяч. Гендлярів цікавлять гроші. Їм байдужа вся ця не їхня війна, де гинуть не їхні діти і горять не їхні міста.
До вибору цін і до вибору продавців та посередників має безпосереднє відношення особа, що колись була міністром фінансів України, а це означає, що питання торгівлі, прибутків і вигідних оборудок для неї є близькими та зрозумілими. А от питання дипломатичні — під великим знаком запитання… Тому що проводити торгівлю в таких масштабах в час війни і одночасно заперечувати потрібність і корисність безоплатних поставок зброї по програмі Закону про Лендліз — це вже є серйозною підставою для сумнівів щодо професійності цієї особи в якості Посла України в США. І навіть підставою для розгляду діянь цієї особи через набагато потужнішу лінзу, над чим варто було б попрацювати певним органам України. Мова йде про Оксану Маркарову.
Дійсно, що ж тут дивного — навіщо підтримувати програму, по якій все потрібне озброєння та обладнання буде йти напряму, без обговорення фінансових процедур і жонглювання цінами, якщо можна спокійно користуватись старими і новими зв’язками на ниві економіки, торгівлі та дипломатії, запозичати такі зручні і легкі схеми закупівель та відкатів, які так успішно впроваджують навіть українські бюрократи у різних міністерствах, як-то знамениті яєчно/гречково/макаронні ланцюжки того ж Міністерства Оборони та й багато інших, про що відкрито гуде вся Україна.
Тому і не до вподоби пані посол всі оті активісти і патріоти України, що вперто говорять про потребу Ленд-Лізу, про важливість безоплатної та безлімітної програми для перемоги України, особливо тепер, коли ресурсів обмаль навіть для оборони, не кажучи навіть про наступ. От якби так зробити, щоб вони всі дістали щось на зразок амнезії, думає пані посол. Щоб забули про 9 травня, про те, що цей закон — це волевиявлення народу США, про те, що потужний потік зброї та інших засобів відразу б змінив хід війни і наблизив перемогу. Щоб не заважали ті вперті активісти пані фінансовій гуру бути причетною до операцій купівлі-продажу між Україною та США, бо ж де такі операції — там і можливість погрітися учасникам. І немає значення, що є предметом торгу, чи цибуля, чи нафта, чи зброя…Все те ж, тільки задоволення від гонорарів різне.
А пані посол навіть дозволяє собі відверто і зовсім недипломатично втручатись у внутрішні справи країни, де вона є гостею і перебуває у довгостроковому відрядженні, бо погрожувати громадянам США і забороняти їм їхню присутність на акціях підтримки України — це вже не жарти. І те, що на такі вибрики пані посла закриває очі Білий Дім чи державний департамент, є дуже красномовним виявом того, для кого так улесливо працює посол України. Однозначно —не для України.
