СПРАВЖНЯ ЦІНА СВОБОДИ

Невже цілий український народ шиють у дурні?

Цього року Володимира Зеленського висували на Нобелівську премію миру. Але Нобелівський комітет вирішив, що він цю премію ще не заслужив. На борців за мир у часі широкомасштабної війни Росії в Україні не вродило. Мабуть, щоб гроші не пропадали, цей комітет дійшов згоди цьогорічну премію миру віддати борцям за права людини в Росії та Україні, себто в країнах, які якраз і перебувають у стані війни.

А що, Папі Римському можна на весь світ закликати до примирення України з Росією у вельми дивний спосіб, а Нобелівському комітету — ні? Байдуже, що світ довідався про українських правозахисників щойно з повідомлення Нобелівського комітету; тепер ми всі знаємо, що є такі правозахисники в Україні. Байдуже, що російський «Меморіал» в силу своїх історико-просвітницьких особливостей не має жодного відношення до миротворчої діяльності.

Таке враження, що і через Папу Римського, і через Нобелівський комітет у мізки українцям намагаються втовкмачувати російську мантру «Рєбята, давайтє жіть дружно!»

В. Зеленському напевно дісталася б Нобелівська премія миру, якби йому вдалося втілити в життя свої уявлення про досягнення миру між Україною і Росією («просто пєрєстать стрєлять», сісти за стіл переговорів з Путіном, розбудовувати Україну відповіднь до ідеалів сценаристів і режисерів-почтановників «Кварталу 95», «Слуги народу», «Сватів» та ін.). Але так не сталося.

Історія розпорядилася інакше. Всупереч власним переконанням, всупереч власним мріям і, що особливо важливо, всупереч настановам сили, яка за ним стоїть, Зеленському судилося стати на чолі не українобайдужих («какаяразніца») сил, які забезпечили йому приголомшливу перемогу на виборах 2019 року, а україноцентричних пасіонарних сил, які всупереч волі свого верховного головнокомандувача (згадаймо його «Я не лох», сказане воякові у зоні бойових дій) дають жорстку й жорстоку відсіч російському аґресорові.

Вторгнення Росії в Україну, призвідцем якого, поза сумнівами, є і сам Зеленський із своїм, м‘яко кажучи, вельми підозрілим оточенням, зненацька і всупереч здоровому ґлуздові в очах цілого світу перетворило Зеленського на ворієра, а в очах багатьох і на українського… націоналіста. Така слава самодіяльному комедіантові навіть не снилася.

Отже, Медаль Свободи чинному президентові України забезпечена. Очевидно, з огляду на воєнний час, церемонія нагородження Зеленського не буде велелюдною, а значить не буде й овації та аплодисметів, до яких звик наш головний «кварталівець». А от улесливі й лукаві українські достойники з істеричними від перезбудження вигуками «пане президенте!» збіжаться привітати винуватця події, щоб потім з нагоди наступного Дня незалежності України одержати з його рук чергові ордени України. Апофеоз марнославства.

Тим часом війна на знищення України триває, забираючи життя та здоров‘я пасіонаріїв. Аґресор системно і методично перетворює територію України (міста, села, чорноземи) на пустелю. Усі попередні руїни не порівняти з тими, що чиняться тепер, Ґеноцид українців ось-ось поб‘є рекорд Голодомору 1932–1933 років, вчинений цим же злочинцем-рецидивістом.

Статистика підказує нам, що либонь кожен третій українець є переміщеною особою, а кожен четвертий українець опинився в… екзилі. Міґраційні процеси, спричинені вторгненням Росії в Україну, проявили тривожні й загрозливі для Українм та світовогр українства процеси.

Внутрішньо переміщені із східних областей у західні області особи тікали від «русского міра», але стали рознощиками його зарази там, де, здавалося б, історично виробився стійкий імунітет до зросійщення, принесеного на захід України радянською владою. Вражає агресивність, якою проявляють себе свідомі чи несвідомі аґенти впливу «русского міра».

Аналоґічну тенденцію спостерігаємо і в українському зарубіжжі. Традиційно українська діаспора була горнмлом, у якому українізувалися зросійщені на батьківщині українці, а й росіяни та представники інших народів, яких доля пов‘язувала з українцями або українками, Але не тепер…

Війна Росії в Україні виштовхнула в еміґрацію не тільки україноцентричних жінок з дітьми, чиї чоловіки воюють проти російського агресора, але й величезну масу тих, кого ми називаємо «какаяразніца». Здавалося б, їхня «ідеолоґія» («ну, какая разніца») бодай за кордоном мала б спонукати їх призвичаюватися до умов країни перебування (якщо вони володіють мовою цієї країни) або до української громади (до якої вони тягнуться, оскільки мають цілком зрозумілі упередження до громади російської). Але ж ні! Вони зберігають свої домашні звички й уподобання, по суті стаючи свідомими або несвідомими аґентами впливу «русского міра».

Загляньте в групи українського сеґменту соцмереж, і ви побачите, як допіру україномовні та/чи англомовні (німецькомовні та ін.) групи зарясніли російськомовними записами й оголошеннями. Авторів цих записів не зупиняє навіть те, що в правилах груп вказано, яка мова є робочою мовою групи. Вони щиро обурюються, коли модератори не розміщують або видаляють їхні записи, скаржаться на обмеження свободи слова тощо.

Схоже, що саме ці люди створюють тематичні сторінки й групи, які дублюють назви сторінок і груп старої (чи старшої) української діаспори, формуючи цілі мережі таких ресурсів, відкриті для всіх, але професійно контрольовані з одного центру, що його встановити неможливо.

Ці сторінки й групи однозначно є інструментом цілеспрямованого впливу на українську діаспору. Манера спілкування їхніх модераторів через повідомлення є відверто хамською.

Разом з тим, помічена й інша тенденція. Особи, які досі проявлялися як активні і навіть аґресивні аґенти впливу «русского міра», раптом почали масово «асимілюватися» в громадах української діаспори. Поінформовані люди кажуть нам, що така тенденція обумовлена аж ніяк не усвідомленням і переосмисленням своєї проросійської позиції.

Йдеться про те, що перелом у війні Росії проти України на користь України примушує аґентів впливу «русского міра» змінювати тактику, пристосовуватися до нових обставин і провадити свою роботу делікатнішими методами.

Наш поінформований співрозмовник як приклад назвав ім‘я Алли Фохман, про яку ми писали як про аґента впливу «русского міра» в українській громаді в околиці столиці США Вашинґтона і яка раптом узялася підготовку заходів для українських дітей на день Святого Миколая.

Прикметно, що в групу української діаспори цієї ж околиці масово привалили особи з явно російським бекґраундом, які взялися буквально залайкувати окремі пости. Ось дуже характерний список тих, хто виразив свої уподобання лише під одним записом:

Цей список наводить на думку й про те, що групи в українському сеґменті соцмереж явно наповнюють російськими чи проросійськими ботами, які, очевидно, мають на меті здійснювати вплив на контент і на поведінку учасників цих груп.

Поінформовані люди кажуть нам, що ці боти наразі не проявляють активності, але вони активізуються, як тільки — рано чи пізно — Москва спонукає Київ до переговорів.

Цілком можливо, що описані тут ситуації є проявами того є явища, про яке йшлося у наших попередніх публікаціх:

ЗНАЄ КІШКА, ЧИЄ М‘ЯСО З‘ЇЛА – УСІМ | UWIN

ҐЕРОЇЗАЦІЯ І ДЕМОНІЗАЦІЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО – УСІМ | UWIN

«РУССКІЙ МІР» АКТИВНО ІНФІЛЬТРУЄТЬСЯ В УКРАЇНСЬКУ ДІАСПОРУ – УСІМ | UWIN