УКРАЇНА БУДЕ БОРОТИСЯ | UKRAINE WILL CONTINUE FIGHTING
3 min read
УКР | ENG
УКРАЇНА БУДЕ БОРОТИСЯ
Я хотів би, щоб цей текст репостили, копіювали собі на сторінки і перекладали різними мовами. Щоб його доносили до іноземців і їхніх політиків.
Я — не військовий. Я ніколи не прагнув бути військовим. Я — кандидат історичних наук, дослідник, музейний працівник. І трохи письменник. Я повинен присвячувати час дослідженню історії, написанню наукових і науково-популярних праць. А ще — художніх книг. Бо мені це подобається і, навіть, виходить.
Але останнім часом я військовий. Бо в моїй країні війна. Ми щодня вступаємо в артилерійські дуелі, в яких один вдалий приліт ворожого снаряда перетворить нас на фарш. Ми спимо в кузовах на ящиках в неймовірній тісноті, а миємося в теплій воді раз на місяць. Коли дощ — ми мокрі, коли болото — ми брудні, як чорти (а миємося раз на місяць, нагадую, і то не факт, що наступного місяця випаде така нагода). А, коли був мороз, мої побратими відморожували собі пальці. Їмо ми, коли є вільна хвилина, а не коли час їсти чи є апетит. Спимо настільки нерегулярно, що я не знаю, чи зможу коли-небудь вернутися у свій стандартний графік з 23-х до 7-и. При цьому ми є пріоритетною ціллю для ворога. І нас можуть спробувати знищити різними способами, до того ж у кожен момент.
І в подібних умовах, якщо не у важчих, зараз знаходяться в Україні тисячі істориків, письменників, бухгалтерів, банківських працівників, айтішників, учителів, дизайнерів та інших, геть мирних професій. Їх убивають зі 152-го і з Точок-У, по них прилітають кулі і ВОГи, касетні і фосфорні боєприпаси. Хтось із них уже загинув. А хтось ніколи більше не повернеться до свого фаху, бо вигорів. Але всі вони продовжують воювати. Бо за ними Україна. Бо, якщо вони складуть зброю, їхні батьки будуть убиті, дружини і доньки зґвалтовані, а житла зруйновані або конфісковані.
І, коли вустами політиків Франції, Італії, Німеччини та інших країн нам пропонують скласти зброю, погодитися на втрату територій, надати росії якісь гарантії безпеки (абсурд!!! росії не потрібні жодні гарантії безпеки, це її сусідам потрібні гарантії від загрози з її боку)… То я відчуваю лють і глибоку огиду. Огиду до цих нікчемних людей, які через свої упередження або ж завдяки брудним путінським грошам готові приректи мою країну на поглинання, на повільну і болісну смерть. Огиду і лють до тих, які мають величезні можливості, щоб допомогти подолати кризу, але натомість прагнуть, свідомо чи несвідомо, до того, щоб її поглибити. Бо навіть цілковита капітуляція України не вирішить проблеми світової безпеки. Навпаки — підштовхне росію до нових загарбань.
Нам не потрібні пропозиції здатися. Якщо ви не готові воювати разом з нами проти оскаженілого ворога, то допоможіть нам зброєю, грошима, санкціями. Нам потрібно дуже багато всього, щоб перемогти росію і, таким чином, різко знизити рівень глобальної кризи. Але в нас є головне — мотивація. У нас є історики, готові спати на ящиках по п’ять людей на два спальні місця і тижнями місити багнюку без можливості помитися. У нас є бухгалтери, які готові місяцями їсти лише кашу з тушонкою. У нас є молоді студенти, які свої найкращі роки проводять під загрозою смерті. І вони нікуди не подінуться — хіба що їх усіх повбивають.
За вашої згоди.
Україна буде боротися або до перемоги, або доки зможе чинити опір.
А що будете робити ви?
З повагою,
кандидат історичних наук,
письменник, автор шістьох книг, наразі — молодший сержант ЗСУ Назар Розлуцький.
UKRAINE WILL CONTINUE FUGHTING
This is a post from my FB friend, Nazar Rozlutsky. He asked to translate it into English and distribute it all over:
“I am not a military man. I never wanted to be in the military. I am a candidate in historical sciences. And a writer for a bit. I would have to spend time researching history, writing scientific and popular science works.
But lately, I’ve been in the military. Because there is a war in my country. Every day we engage in artillery duels, in which one successful arrival of an enemy cannon-shot will turn us into stuffing. We sleep in the truck bodies on the boxes in incredible tightness, and wash in warm water once a month. When it’s raining, we’re wet, when it’s a swamp, we’re as dirty as hell. We eat when we have a free minute, not when we have time to eat or have an appetite. We sleep so irregularly that I don’t know if I will ever be able to return to my standard schedule from 11pm to 7am. And we are a priority target for the enemy. And they can try to destroy us in different ways.
And in such conditions there are now thousands of historians, writers, accountants, bankers, IT guys, teachers, designers and specialists of other completely peaceful professions in Ukraine. Some of them have already died. And some will never return to their profession because they have burned out. But they all continue to fight. Because Ukraine is behind them. Because if they lay down their weapons, their parents will be killed, their wives – raped, children -turned into Russians and their homes destroyed or confiscated.
And when politicians from France, Italy, Germany and other countries offer us to lay down our weapons, agree to lose territories, provide Russia with some security guarantees (absurd!!! Russia does not need any security guarantees, its neighbors need guarantees from the threat from Russia)… Then I feel anger and deep disgust. Disgust and anger at those who have great opportunities to help overcome the crisis, but instead seek, consciously or unconsciously, to deepen it. Because even the complete capitulation of Ukraine will not solve the problem of world security. On the contrary, it will push Russia into new invasions.
We do not need offers to surrender. If you are not ready to fight with us against our enemy, then help us with weapons, money, sanctions. We need a lot to defeat Russia and thus drastically reduce the global crisis. But we have the main thing – motivation. We have historians who are ready to sleep on the boxes and knead the mud for weeks without being able to wash. We have accountants who are ready to eat only porridge with stew for months. We have young students who spend their best years at risk of death. And they will not go anywhere – unless they are all killed.
With your consent.
Ukraine will fight either to victory or until it can resist.
And what will you do?
Sincerely,
Candidate of Historical Sciences,
Junior sergeant of the Armed Forces of Ukraine Nazar Rozlutsky”
Translated by Roman Kushnaryov
* * *
А ви додали свій підпис до Звернення?
Щоб додати ваш підпис, вишліть на ел. пошту ukrainainternational@gmail.com свої ім‘я та прізвище, вкажіть рід занять і посаду, а також місто, штат (регіон) і країну свого проживання.
* * *
Did you add your signature to the Appeal?
To add your signature, send e-mail to ukrainainternational@gmail.com with your full name, indicate your occupation and position, as well as the city, state (region) and country of residence.
