УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ЗРОСІЙЩУЄТЬСЯ?

Українська діаспора історично була сильна своїм україноцентризмом.

Саме завдяки українській діаспорі вижили українські церкви — греко-католицька й православна — як українські інститути.

Українська діаспора зберегла національні традиції й звичаї, які значною мірою були забуті або зневажені в самій Україні за десятиліття її перебування у складі СРСР, а також на етнічних теренах розселення українців у Росії, Білорусі, Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії, Молдові.

Українська діаспора, нарешті, зберегла українську мову, хай і в законсервованому вигляді. Україномовність діаспори була настільки тривкою, що кожен російськомовний чи польськомовний новоприбулець швидко призвичаювався й переходив на українську.

Пошана до української мови, як і до національних традицій та звичаїв чи до української церкви була пріоритетом, проявом культури, демонстрацією українськості.

Так було і в перші роки після розпаду СРСР і постанням незалежної України, коли за межі України поїхали фахівці для роботи у зарубіжних фірмах, студенти — для навчання в зарубіжних університетах або просто за сімейними обставинами…

Десь на переломі століть-тисячоліть ситуація почала різко змінюватися. В українських релігійних громадах Західної Європи, США, Канади та інших країн почали появлятися окремі індивіди, пари й цілі родини, які принципово не переходили на українську, продовжуючи спілкуватися між собою та з громадою російською мовою.

Симптоматично, що громади сприймали це без настороги, сподіваючись, очевидно, що новоприбулі самі оговтаються, призвичаються й самі перейдуть на спілкування українською.

Але не так сталося, як гадалося. Російськомовні українці таки домоглися свого, і допіру україномовні громади почали миритися з присутністю чужої мови і, зрештою, змирилися. «Паралельне двомовність» (коли один говорить українською, а другий російською) стала звичним явищем. Потім ще трохи, і толерантні україномовні діаспоряни уже й самі переходять на російську. Начебто з поваги до новоприбулих…

Так почалося зросійщення української діаспори. В США й. Канаді багато новоприбулих з України почали засновувати бізнеси (дитячі садки, танцювальні гуртки тощо), в яких робочою мовою стала… російська і які базуються на виключно російській культурі.

Нещодавно ми писали про одно із таких явищ в околиці Великого Вашинґтону.

Сьогодні звертаємо вашу увагу на ще одно явище — на цілу громаду у Роттердамі (Нідерланди), яка позиціонує себе українською, але працює на… «русскій мір». Схоже на те, що люди вважають це цілком нормальним. Як нормальним вважає це і російськомовний інформаційний ресурс, який поширює інформацію про «украінскую гостіную».

Отже, навіть повномасштабна війна Росії в Україні, яка перетворює Україну на руїну, яка витиснула за межі України понад п‘ять мільйонів біженців, нічому не вчить українців. Вони біжать від цієї страшної війни переважно на Захід і як справжні корисні ідіоти несуть із собою «русскій мір», зросійщуючи донедавна повністю україномовну українську діаспору.

Москва їм має бути безмежно вдячна за це і, отже, має всі підстави продовжувати знищення України: витиснені з рідних теренів українці все одно понесуть у світи «русскій мір». Ну, а Світовий Конґрес Українців, очолюваний аґентами її впливу, сприятиме цьому процесові.

До теми: