ДРУГА РЕАКЦІЯ НА «СЛАВУ УКРАЇНІ!»
1 min read
Несподіване питання виникло. На скільки це ок, щоб кожен, хто виступає перед достатньо великою групою людей, казав «слава Україні!»? Ну, моя перша реакція – «звичайно, ок». Чим більше, тим краще. Але є і друга реакція.
Коли перший промовець говорить «слава Україні!», то у відповідь зовсім не впадло гаркнути «героям слава!» на все горло всім дружнім колективом. Так, щоб лід тріснув і шибки затряслись. Щоб стінам стало боляче від звукової хвилі. Коли виходить другий промовець і кричить «слава Україні!», то трохи дивно. Ніби використання службового становища, щоб трохи відчути себе повелителем мас. Хоча масам насправді ще раз гаркнути «героям слава!» – взагалі не взападло.
Масам же не хочеться поставити в незручне становище якогось милого чолов‘ягу у пуховику з якоїсь там адміністрації, якого до слова запросили другим. І хочеться йому гаркнути так само щиро з усього горла. Але водночас і хочеться спитати «мужик, ми вже привітались. Ми вже кричали це 3 хв тому. І ми бачили, що ти тут був». Ну і через цей внутрішній діалог друге «героям слава» виходить трохи слабшим, ніж перший раз. І стає шкода цього другого.
Третьому промовцю дістається «героям слава» трохи притишене. Четвертому – вже може навіть з обуренням. П‘ятому у привітання додають ще якісь слова.
Тому прошу – домовтесь там нагорі між собою, хто при виступі перед великою кількістю людей скаже «слава Україні!» одне на всіх і кому ми можемо на все горло гаркнути «Героям Слава!!!». Щоб уникнути незручних моментів і образ типу «тебе вони люблять більше, ніж мене».
А і ше одне прохання: якщо ви забули слова промови, і вам треба паузу, то беріть її. Не треба заповнювати паузу вигуком «слава Україні».
