ДЕОЛІҐАРХІЗАЦІЯ ВІД В. ЗЕЛЕНСЬКОГО: МРІЯ І ДІЙСНІСТЬ

Олексій Арестович, радник голови ОПУ Андрія Єрмака, переконує російськомовний сеґмент українського суспільства, що «закон про деолігархізацію — це злом системи олігархату, а не персональне розкуркулення» (дет. див: Арестович Politeka: Ответы на вопросы зрителей).

Як і будь-який нащадок компартійно-радянської номенклатури, О. Арестович не усвідомлює і не хоче усвідомлювати, що оліґархат в Україні — це, власне, і є трансформована компартійно-радянська номенклатура, яка з розпадом СРСР мімікрувала в оліґархат.

Оліґархія виросла, як на дріжджах, на таємно влитих у бізнеси грошах КПРС та ВЛКСМ, розширилася й посилилася за рахунок рейдерства та грабунків, які були джерелом фінансування діяльності більшовиків ще на початках їхньої діяльності і які стали масовим явищем 1990-х років.

Звісно, «персональне розкуркулення» не допоможе деоліґархізуватм Україну. Але і «зломом системи олігархату», як вважають «зелені більшовики», така деоліґархізація не стане. Оліґархія хіба що напне на себе «людське обличчя» й стане вишуканішою й підступнішою.

Систему оліґархату можна подолати лише в один спосіб — через заміну авторитарно-тоталітарного радянського устрою, який став живильним ґрунтом для компартійно-радянської номенклатури, а відтак і для оліґархії, якісно новим суспільним устроєм, заснованим на українських національних традиціях і звичаях. (Більше тут: Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.)

На жаль, це не посилі тим в Україні, хто зберігає вірність компартійно-радянській традиції й фактично робить усе для збереження і зміцнення радянського суспільного устрою (дет. див.: «Слуґа народа» як феномен, а також — Тероризм у законі як чинник радянського суспільного устрою).