ВРАЖЕННЯ ВІД ПРЕСМАРАФОНУ ПРЕЗИДЕНТА
1 min read
Щодо враження від пресмарафону Президента. Сказано багато, трохи філософії… Навіть дещо абстракної. Зараз 02:30 ночі і закінчився робочий день…
Емоційно, навіть запекло. Запитання, відповіді, атмосфера демонструють ситуацію в країні і ряд викликів найближчих часів.
Російський фронт, олігархічний фронт — це про наступ зла в сучасних іпостасях. Так, так. Класика диспозиції, можна от просто зараз писати книгу. І це вперше, що відкрили реальний олігархічний фронт. Відчайдушні ми. І, і фінал вікритий.
А от що ж про внутрішній, кадровий, політичні поля протидії — вони ж сірі, сповнені інтересами і намірами мільйонів. Вони про інше — боротьбу за інституційний розвиток. За гідність. Кожного. Боротьбу, що йде і проти деструктивних артефактів нашої культури, нації.
Звісно, все химерно вплітається в картину олігархи-РФ. Звісно, використовується олігархами, РФ.
Проте, наприклад, особиста проактивність, нетерпимість до «порішати і заплатити», гідність медійника чи готовність вакцинуватися вже сьогодні — це про нас. Мозаїка, яка вбудовується в спроможність цілої країни. Національну безпеку.
За час перебування в команді бачила і робила десятки помилок, мала ряд кадрових розчарувань, десятки питань щодо мотиваційних підґрунть. І при цьому не було ні разу, щоб пожалкувала про свій вибір.
Чому? Зокрема тому що, коли людина мріє витягти країну кудись з замкнених циклів реактивності, за цим варто йти. А коли ця людина стала Президентом, то рватися. Бо це надія. Поки є надія. І кожного разу, як бачу, на нараді чи на екрані… Ще є людина, ще є мрія? Є. Але важко. І фінал відкритий.
