ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ
1 min read
Три погляди на подію у Вишневому
Щодня я читаю звернення Президента України. Всі. Сьогоднішні повідомлення привернули мою особливу увагу.
Перше стосувалося рішення держави терміново виділити кошти на ліквідацію наслідків трагедії у передмісті Києва. Настільки швидкої реакції я не пам’ятаю. Для мене це стало першим сигналом, що масштаби проблеми значно серйозніші, ніж може здатися на перший погляд.
Друге повідомлення було ще важливішим. Президент доручив Службі безпеки України розібратися з обставинами того, що сталося.
Для мене це означає, що питання полягає не лише в самому російському ударі. Якщо до розслідування залучають СБУ, значить необхідно перевірити й дії або бездіяльність посадових осіб. Саме тому сьогодні, на мою думку, потрібно говорити насамперед про управлінську відповідальність.
І це недбалість щонайменше з двох очевидних причин. По-перше, якщо було відомо, що певний сектор неба недостатньо захищений, алгоритми дій і розосередження мали бути зовсім іншими. По-друге, чудово відомі місця розташування об’єктів, по яких росіяни завдають цілеспрямованих ударів знову і знову.
Те, що відбулося цього ранку, не є просто форс-мажором воєнного часу. Це управлінська недбалість, і за неї має настати відповідальність усієї управлінської вертикалі.
Першим у цій вертикалі є міністр оборони, який публічно заявляє, що небо захищене, тоді як реальність на місцях демонструє протилежне.
Далі йде керівництво стратегічних оборонних підприємств, включаючи Укроборонпром, обов’язком якого є не лише звітувати про виробничі показники, а забезпечувати захист об’єктів і своєчасне вивезення готової продукції, не допускаючи її накопичення на території підприємств.
На чолі цієї системи стоїть глава уряду, який несе фінальну відповідальність за координацію оборонного сектору, економіки та безпеку громадян.
Звідки береться така недбалість, стає очевидно, якщо подивитися на робочий графік ключових посадовців. Якби та сама Свириденко не проводила стільки часу на закордонних конференціях і непотрібних презентаціях і форумах, можливо, більше уваги було б приділено питанням, які потребували негайного вирішення всередині країни.
З її останніх тижнів на посаді складається враження, що у власному робочому кабінеті вона буває значно рідше, ніж на міжнародних заходах та на презентаціях. Поруч із нею постійно перебуває і Федоров, розділяючи цей нескінченний марафон презентацій.
Проблема навіть не в самих поїздках. Проблема в тому, що разом із керівником на міжнародні заходи починає працювати вся машина міністерства. Замість аналізу ситуації всередині країни, контролю виконання рішень, пошуку ризиків і координації роботи значна частина співробітників готує презентації, довідки, промови та інформаційний супровід чергового форуму.
Саме так і народжується управлінська недбалість. Увага апарату поступово зміщується від реальної роботи до створення красивої картинки, а критично важливі рішення відкладаються або втрачають пріоритет.
І саме поява чиновника на місті трагедії то така сама презентація себе, як на конференції.
Але в Уряді схоже всі досі звикли довіряти картам ТАРО при плануванні та створенні процесів, як за часів Єрмака, який і призначив цей уряд.
Олег Белінський
***
Найскладніший момент української історії. В одну точку сходяться всі сильні й слабкі, навіть тяжко хворі проблеми, які накопичилися.
Через суперечливу і складну 35-річну історію перехідної української державності, роздвоєність, люмпенізацію, політичну дезорієнтованість і радянську ментальність електорального населення, відсутність в Україні справжніх державотворчих, національно стверджуючих еліт та атипової ментально-політичної корупції, глибоко закладеної у фундамент української державності, ми не можемо зосередитися на захисті найбільш цінного — місця обітування української нації.
Жоден із президентів до цього часу не виступив зі зрозумілою й об’єднуючою всіх національною ідеєю, яка могла б стати стрижнем української історичної тяглості.
Прийшов час Володимира Зеленського. На п’ятому році війни з Путіним. Одним пострілом креативу він одночасно розбудив і збентежив українців. Ще вчора толерантних чи байдужих до ультраправих і ультралівих, неоконсерваторів і лібертаріанців, ЛГБТ і Fridays for Future Грети Тунберг.
Українці, росіяни і люди без племені й роду, які до цього користалися наївною безідейністю, користолюбством та генетичною розгубленістю пострадянських виборців, так і не змогли придумати й написати дорожню карту розвитку української держави.
Вона ніби зависла між світами: західним і російсько-азійським. Майдани оголювали національний нерв, і всі боялися до нього доторкнутися. Корупція, олігархічні консенсуси, криза Сходу і Заходу, повна відсутність внутрішніх національних змагань за самовизначеність створили геополітичну невизначеність українського транзиту.
Повноцінна і суб’єктна країна з конституційним укладом, але все ще неспроможна держава, створена тими ж руками українців, які й зараз хочуть віддати якісь частини національного суверенітету оркам в обмін на капітуляційний мир або ЄС — для управління державою.
У липні 1990 року 355 депутатів, з яких 239 були комуністами, проголосували за обмежений суверенітет української державності: «Стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участі у воєнних блоках і зобов’язується дотримуватися трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».
Вона стала не лише політико-юридичною базою відмови від третього у світі ядерного арсеналу, а й основою Стамбульських протоколів, парафованих українською і російською сторонами щодо капітуляції. Путін був готовий до перемир’я на їх основі.
Тобто якщо Україна й далі залишатиметься державою, що не відбулася. Між світами. Буфером, санітарним кордоном, сірою зоною цивілізації.
Степан Гавриш
***
Я очікую від СБУ і розвідки детального зʼясування того, що сталось у Вишневому, — Зеленський
Володимир Олександрович, ця заява показує, що або ви несповна розуму, або вважаєте інших дурнями, або просто граєте чергову комедію. Яка СБУ? Яка розвідка?
Я дивлюся на номенклатуру того, що було у Вишневому. Якщо у вас, Володимир Олександрович, її немає, то можу надати. Чи є, але зараз шоумен бере гору над президентом?
У будь-якому випадку ви не тих і не про те запитуєте. Бо треба поставити 2 запитання:
- Хто додумався склад дефіцитного БК зробити в місті?
- Хто та для чого зібрав все, що є в номенклатурі, в одному місці?
Отримати відповіді на це ви можете або в Міноборони, або в ГШ. Але в Міноборони зразу можна дізнатися і про відповідальних. А вже згодом варто звернутися до СБУ, щоб з’ясувати звідки у рашистів інформація про місце розташування складу?
Але не варто ломати комедію, навіть чорну, для відосиків та піару. Чи шоумен інакше не може?
