ПІДСУМКИ РОКУ

Чудо Різдвяного ранку, інформвійна, останні сльози року

1. РІЗДВЯНЕ-2024

Взагалі-то, історія про Embraer Азербайджанських авіаліній — найбільш Різдвяна з усіх можливих! Вдумаймось лишень:

— слуги Ірода обстрілюють цивільний борт – і не дають йому посадки (а він після пошкодження просив найближчі доступні аеропорти: Махачкалу, Ростов…), натомість женуть прострелений літак — із розгерметизацією й втратою управління — через Каспійське море, в явній надії, що він у те море рухне, і так буде поховано сліди злочину…

— а літак — от же справді чудо! — не тільки ДОТЯГУЄ до землі (іноземної держави, це теж важливо!), а й не згоряє цілком при падінні — половина відпадає й лишається цілісінька: зі слідами обстрілів і вижилими пасажирами, готовими свідчити!..

Прекрасний сюжет (пам’ятаєте, як один із героїв “Музею” математично “вираховує присутність Бога” — 5% вище ймовірности на користь врятованих?) — що мав би дати поживу до роздумів і християнським, і мусульманським лідерам, і взагалі збудити уяву… Але ніт. Ми втратили смак до метафізичного виміру подій, – хоча, здавалось би, де іще йому проявлятись, як не в війні?..

(Поки писала, підказали, що було ще одне чудо, “передріздвяне”: затонулий коло іспанських берегів Ursa Major віз, виявляється, комплектуючі до “Калібрів”, більш не возитиме :-), – але в тому випадку. як на мене, все ж інший механізм спрацював, це “проклін Зміїного острова”: історична фраза нашого прикордонника про “рускій воєнний корабль” була, як це називалось у фольклорі, “в добру пору сказана”, і йшлося в ній не тільки про крейсер “Москва”, а про “рускій воєнний корабль” загалом, як вид, — проклін діятиме, доки всі вони не потонуть, м’якого їм усім дна! )) А от з Ембраєром — це вже явно таки Провидіння: чудо Різдвяного ранку.

Ну, і виклик тепер — для Азербайджану, для Казахстану, для всіх земних владців. що розраховують “якось домовитись” з Іродом та його опричними: не домовитесь, і не пробуйте, гірше буде!)

Нічого не скажеш — масштабно цьогоріч починається Світло!
Грізно для Іродових слуг…

2. З ПОЛІВ ІНФОРМВІЙНИ

З інтересом виявила, що цьогоріч у мережі новинка — люта, масована атака на українське Різдво з колядою!

Під усіма побаченими мною відео, де молодь колядує в центрі Києва — чи на Хрещатику, чи на метро “Хрещатик”, чи у вагоні, — як на україномовних, так і на англомовних пабліках у коментах, замість звичного розчулення (гарна молодь, гарні старовинні колядки, гарні костюми…), вибухає несподіваний шквал ботів-ненависників, з одностайним лементом обурення у діапазоні від “This is not Ukrainian!” (ШТА?) та “They betrayed their traditions!” (аж тут я зідентифікувала когтисту лапу МП!) – і до (на україномовних) “Зовсім подуріли вже з жиру, з косою, як смерть, ходять, п…дуй в окопи!” (ясно, що в Ольгіно вертепу не бачили, Смерті з Іродом не впізнають, але на які триґерні кнопки українцям тиснути, їх інструктовано правильно, і свою лінію вони ведуть чітко й нахраписто).

Так що — не тільки ракетами на Святвечір: є у ворога різні способи зіпсувати нам свято та змусити на свята отруїтись їхньою ненавистю й погризтись між собою.

Будьмо уважні (с).

3. ПІДСУМКИ РОКУ?

Підсумки року? А такі, як казав персонаж Григора Тютюнника: “Главне — живі…” (с)

(Це з оповідання “Устим і Оляна” — де, між іншим, збіса щемно про повернення додому демобілізованого солдата, подивилась оце на наших визволених бійців, потягла з полиці томик Тютюнника перечитати — і розревілася…)

А хто хоче й собі трохи поплакати під кінець року, то розкажу вам про Донецьк довоєнний — яким він був, і яким я його в останній довоєнний рік уперше побачила: це есе писано було тоді-таки, а начитано недавно, для проекту Радіо Культура “Міста сили”, — бо ті наші міста, котрі, як і люди, досі в цапському полоні, не перестають від того бути нашими “містами сили”, і Донецьк з-поміж них перший, тож дай Боже йому чимскорше вернутись додому!

Слухати тут: https://soundcloud.com/suspilnepodcast/ps-2-1?in=suspilnepodcast/sets/povitryana-stixiya

Текстова версія тут: https://suspilne.media/culture/914003-obrisi-amerikanskoi-mrii-po-ukrainski-oksana-zabuzko-pro-doneck-dla-proektu-mista-sili/