ПЕНСІОНЕРИ БЕЗ ПЕНСІЙ

Українські пенсіонери в Україні та діаспорі

Українська корупція вражає. Килими з грошових пачок і забиті купюрами шухляди держслужбовців вже стали звичною картиною.
Мільйонні зарплати тих же держслужбовців в час війни віднімають мову в звичайних українців і збивають з пантелику іноземців — як, у вас же війна? Забави депутатів ВР на теплих островах і їхні кількамільйонні вілли вже стали звичними… до огиди.

І в той же час люди, що відпрацювали в Україні ціле життя і через різні причини виїхали за кордон на постійне проживання, тією ж Верховною Радою позбавлені пенсійних виплат. Навіть закон відповідний вже мають.

Не знаю, чи таке можливо ще в якійсь країні. Пенсійні виплати — це не допомога уряду по старості, це зароблені гроші протягом кількох десятків років. Це не подачка — дам чи не дам, це ознака поваги до людини, що працювала в Україні вчителем, інженером чи лікарем, чи простим робітником, і ці нарахування все одно смішні. Сказати американцеві, що український лікар отримує $100–150 пенсії за 45 років стажу — це тільки викличе запитання: це за день чи за тиждень? Після пояснення, що це за місяць, американці ніяково посміхаються і додають «are you serious?”

Так, це на повному серйозі. Так оцінює держава Україна віддане здоровʼя, освіту, енергію своїх пенсіонерів.
В Америці пенсія просто капає на картку і все. Людина може жити в Панамі чи Пуерторіко (там життя дешевше), чи взагалі на Шрі Ланці — кому яка справа, це особиста справа пенсіонера. Місце проживання не має значення, вам платять за роки, з яких відраховували пенсійні внески з вашої зарплатні, все, кінець дискусії.

Відношення до старших громадян — це індикатор культури країни, це ознака свідомості суспільства і його морального здоровʼя.

Сьогодні почула історію 87-річного українського пенсіонера, що пропрацював лікарем майже пʼять десятків років, діти забрали його до США після того, як він овдовів. Сімʼя живе дуже скромно, від чека до чека. Знаю цю родину.

«Вам нє положено, ви ж виєхалі на постоянно»… — такі слова якогось клерка з пенсійного фонду фактично вбили сивого дідуся.
Справа навіть не в тих копійках, яких сьогодні вистачить хіба на один похід в продуктовий магазин і наполовину заповнений кошик.

Справа в безсонних ночах, гірких сльозах і думах чоловіка, що врятував тисячі дітей за роки праці з часів ссср і назалежної України.

«За що вони зі мною так? За що ця теперішня Україна так з мене знущається?»

І хтось же тішиться, що ось, пенсіонери виїхали, а їхні гроші та й комусь у кишеню.
Горіти їм в пеклі, сподіваюсь.
Особливо тому, хто верещав про «вчителям $4000»…
Покидьок брехливий. Хоч не позбавляй тих копійок, на які наші старенькі працювали ціле життя…

Україна і українці мають це все кодло вичистити, поки воно не знищило наші коріння.

Оксана Давида

Від УСІМ:

Важливу тему порушила Оксана Давида. Ми знаємо багато випадків, подібних до описуваного. Знаємо, що українці в діаспорі пробували оформити чесно зароблену в Україні пенсію і зверталися по допомогу до адвокатів. Правники розводили руками: безнадійна справа…

Залишається Європейський суд з прав людини, але щоб порушити справу проти України з приводу оформлення пенсії, потрібно пройти всю процедуру розгляду питання в інстанціях України.

Ваша підтримка Української Світової Інформаційної Мережі (УСІМ) дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на УСІМ. Напишіть нам, якщо хочете зробити пожертву у криптовалюті. Дякуємо!