ТУМАН ВІЙНИ

Нам не потрібно завойовувати імперію — на її місці мають постати нові спільноти націй

1.

Рясно оріхів і каштанів — прикмета голодної зими. Давні передбачення не працюють сьогодні. В Європі всім є що їсти. В головах також каша. Військові оглядачі нарікають, що інформація з поля бою запізнюється на 72 години. Не густо й інших повідомлень: ще до широкомасштабного вторгнення неукраїнська, загалом, влада скоротила сферу ЗМІ безжально. Як у путіна! Життя на “голодному пайку” небезпечне, бо ворог, котрий поклався на “мʼяку силу”, створює хаос у свідомості людей, сіє зневіру, поширюючи брехню.

Повернувшись із Польщі другим “поїздом свободи” — піарщики схильні до надмірного пафосу та екзальтації як малопрофесійні виконавці, — я спробував підключитися до місцевих інформаційних потоків. Поспілкувався з очільницею пресслужби МВА Херсона. Залишилося приємне враження. І тільки, донині.
Звернув увагу на листування головної редакторки kavun.citi Євгенії Вірлич з керівницею міського підрозділу. Вона
відповідає журналістці.

Перепрошую, любі друзі, маю лише таке повідомлення. Хто полінується відкрити, доповім: таким іронічним тоном у комедії Гайдая “Операція “И” режисер Якін перелічував знаменитих акторів. А тут… “Вашингтон пост”, “Радіо Свобода”, Японія, Італія , Німеччина… і кавун. сіті… і тютюн…

В тому офісі все змінилося. Тепер пресслужба ходить назирці за керівником МВА Мрочком і відосить малу частину титанічної праці. Без будь-якої іронії вважаю це діло важливим.

РБК Україна повідомляв 16 серпня ц.р. “… на східному (лівому) березі Херсонської області тривали позиційні бойові дії, в тому числі на островах” у дельті Дніпра”. Я давно і чітко написав, що визволення Херсонщини триватиме довго й напружено. Дослівно: “нагадуватиме віджимання сиру”.

Проте я не передбачив, що процес зімітують, так саме, як розіграли місяць “наступу на Херсон”, щоб 30 тисяч бойовиків генерала Теплинського вийшли через Каховську ГЕС і три понтонні переправи на лівий берег не кляті, не мʼяті.

2.

Воювати “багатовекторно” Україна може. Але недовго, як єльцинські рассєянє жити. Ми знаємо ворога, бачимо союзників, готові до опору й перемоги, проте й досі не зʼясована картина спільних дій.

Наші друзі в Європі (є дуже окремі винятки) допомагають зброєю, формують правову базу покарання винуватців агресії за резолюцією ООН, розробляють механізми обліку та відшкодування втрат. Віддалено постає перспектива нової європейської безпеки.
Військово-політичний блок НАТО трасформують. Через те, що демократи в США “полівіли”, а республіканці спокусилися “сильною рукою”, наступним президентом у них може стати Дональд Трамп, який лише себе бачить у центрі світобудови.

Я вже не раз посилався на хитку позицію Джозефа Байдена в оцінці міжнародного терориста путіна і наслідків розвʼязаної ним війни. Його адміністрація схиляється до того, що вони вмовлять людожера задовольнитися лише серцем і мозком України, але залишити ріжки та ніжки.

Тобто ми бачимо суттєві та принципові розбіжності між європейцями і американцями в ставленні до агресора. Це означає, насправді, що не окреслено ні мету війни, ні коло союзників, ні подальших шляхів міжнародного співробітництва.

Туман цієї війни густішає. Не через військові таємниці, а завдяки якраз інформаційним диверсіям, фейковим повідомленням та цілеспрямованій дезинформаціії. Я насолоджувався дзвінком нового рашистського міністра оборони Бєлоусова, коли той скаржився, нібито “злиє укри” зазіхають на життя жопенфюрера. А назавтра сталася Суджа.

На цей день українські війська оволоділи 1100 кв. км території Курської області. Просто нагадаю: її загальна плоша — 29 тис. кв. км. Бажано там не засиджуватися, а рухатися на москву старим “Ізюмським шляхом” відрізати Крим звідси також можна.

Американська адміністрація ігнорує факт появи зміцнілої опозиції путіну. Її гуманістична програма, напр., “закон Магніцького”, що врятував багатьох дисидентів з пащі шакала, викреслена з інструментарію демократії. Помилково вважається, що раша ослаблює Китай, а диктатура утримує національні округи у федеративній єдності. Цей кісінджерівський спадок спотворює дійсність. Між сересер та КНР існували ідеологічні суперечки. Тепер тут маємо рівноцінні диктатури, що шукають способу вціліти, скріплені “віссю зла”.

Найдивовижніше, що американський президент слухає маячню путіна про його війну з НАТО й “амєрікосамі”, не перепитуючи: навіщо той вдерся в Україну? Невже Джо Байден вважає нас Чечнею, чи якимось іншим федеральним придатком? Чи бунтівною провінцією Іспанії — Країною Басків? Дивна війна болотяних жаб зі скунсами прерій!

3.

Все, що ми з вами, любі друзі, чуємо про політику, —словесна полова. Курява над шляхом людського поступу. Що ж стосується війни, то ніколи так не брешуть, як на полюванні та на війні. Афоризм належить Отто фон Бісмарку — першому рейхсканцлеру Німеччини. батькові нації. Він додавав ще “…і під час виборів”.

Ми живемо посеред війни. І чуючи ці видатні брехні, сміймося від душі, бо живі.
4 серпня ц.р. представники уряду Малі заявили, що розривають дипломатичні стосунки з Україною. З якого дива? Це сталося після того, як наше ГУР МО повідомило про “розгром повсталим племʼям туарегів колони “вагнерівців” — наш варіант інформації.

Якраз в ці дні я шукав сліди командувача ВДВ ВС РФ, керівника групи “Днєпр” генерал-полковника Міхаіла Теплінського. Він зник на Арабатській стрілці, нібито після поранення внаслідок влучання в штаб ракети Хаймарс.

Остання звістка, що їй можна вірити, від воєнкора Андрія Цаплієнка. Він підтверджував лікування генерала, однак “з чуток”. Це насторожило, бо цей кореспондент такими “джерелами” не користується. Значить, інформацію треба було поширити.

Так, як і наступну: ТСН ,7.0824:
“Для заколоту в Росії потрібен лідер. Наразі один з таких перебуває в Україні”: Буданов заінтригував заявою… “Один із таких…” А якщо — два? Генерал армії Сергій Суровікін та генерал-полковник Михайло Теплинський (навмисне подав нашою транскрипцією, бо народився Михайло в українському Донбасі). У 2023 році його ледве не заарештували. Суровікіна підозрювали в симпатіях “вагнерівцям”. Обидва врятували армію від розрому у 2022 році.

“Верховний правитель”, як титулувався адмірал Колчак, тепер знову потрібен конаючій імперії. Наші політологи (я називаю їх тірольцями, котрі одну пісню ” розливають” маленькими йодлями”) висміяли Суровікіна як тупого керзового чобота. Теплицькому дісталося менше. Якщо їх ще не вбили, то ці “слуги царю, отци солдатам” знадобляться “харошим рускім” євреям Каспарову і Ходорковському — вічним рятівникам московії.

Ще раз повторю, без йодлювання: нам не потрібно завойовувати імперію, На її місці мають постати нові спільноти націй.

Віктор Тютюн

Ваша підтримка Української Світової Інформаційної Мережі (УСІМ) дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на УСІМ. Дякуємо!