СПРАВА ПРО ВБИВСТВО ІРИНИ ФАРІОН​

ЗМІ й соцмережі активно обговорюють затримання ймовірного убивці

1.

Розмова дочки Ірини Фаріон під час судового засідання із ймовірним убивцею її матері

2.

Батько затриманого хлопця дав коментар журналістам. Те що він розказав, здивулвало всіх

Журналісти «Схем» (Радіо Свобода) від джерел у правоохоронних органах дізналися ім’я затриманого сьогодні у Дніпрі підозрюваного у вбивстві політикині й мовознавиці Ірини Фаріон, але не називають його до офіційного оголошення поліцією.

Як з’ясували журналісти, це 18-річний хлопець, який навчався у Дніпровській гімназії № 62. Він займався футболом у Міській дитячо-юнацькій спортивній школі та грав у команді «МДЮСШ U-19». Також брав участь у турнірі на підтримку ЗСУ «Осінь 2022».

Журналісти зв’язались з батьком підозрюваного. У коментарі чоловік повідомив, що він служить, а сина давно не бачив, але про його затримання дізнався від дружини.

«Я на фронті зараз, сина особисто давно не бачив, спілкувалися регулярно телефоном, – зазначив чоловік. – Мені дружина сьогодні зателефонувала, сказала, що відбулося затримання сина. Чи затримання, чи арешт – тут же теж не зрозуміло. Не все так «гладко» було: дружину тримали поза помешканням, забрали техніку, скрутили сина. Мотивів для убивства Фаріон не було, він не мав ніяких українофобських поглядів, він патріот. Навпаки: він закінчив курси керування БПЛА, щоб долучитися до українського війська, займався футболом», – сказав батько затриманого.

За даними МВС, підозрюваний – 18-річний житель Дніпра під час підготовки до скоєння злочину орендував щонайменше три квартири у Львові.

3.

Мати підозрюваного у вбивстві Фаріон: “Можливо, син співучасник, але не вбивав”

Мати 18-річного В’ячеслава, якого підозрюють у вбивстві мовознавиці Ірини Фаріон, вважає, що син не міг її вбити, а також “у нього не було мотивів та досвіду стрільби”.

Джерело: мати Олена Зінченко в коментарі “Слідство.інфо“

Пряма мова Зінченко: “Гуляти містом Слава любить, привертати увагу може, він це завжди робив, але вбивати – ні. Знаючи свого сина, я впевнена, що він це не робив. Хлопець на відео поліцейських сидить, слідкує чи ходить вулицями – це зафіксували камери. Але ніде немає моменту пострілу. Можливо син був як співучасник або для привернення уваги, але не вірю, що вбивав”.

* * *

Поліція і слідство тиснуть на матір Вʼячеслава Зінченко з метою умовити сина визнати співучасть в злочині в обмін на зняття звинувачення в прямому скоєнні вбивства Фаріон,

4.

Арештували, прозвітували, написали, навиставляли скрінів — типу все ок. А не ок воно все. Зовсім. Провину має довести слідство, суд — винести вирок. Все решта —маніпуляції.

Я не експерт ні в чому. Тож лише про те, що бачу. Я бачу хлопця, який шукав відповіді на свої підліткові питання, шукав сенси і варіанти змін. Відповіді на: чому так і що робити? І сенси, які можуть дати поштовх до змін. А навколо хлопця: росмовне на 90% Дніпро, росмовна родина, росмовні друзі, суспільні й політичні настрої – від сепаратизму до пофігізму. І всепроникна “какаяразніца”. Вона там — домінанта. Її, навіть, ракети і шахеди не порушили.

О, так! У Дніпрі пересічні громадяни ще люто ненавидять “Менору” і власного мера, якого самі ж обрали, бо красівий. І ця ненависть щедро підживлюється роспропагандою в соцмережах та звичайними людськими розмовами.

А хлопець же саме в цьому виростав. У росмовному оточенні, у гібридній совковій школі, серед дезорієнтованих в часі і просторі ровесників та людей, у чиїх головах дивним чином поєднується абсолютно непоєднувані речі, як то: побутовий антисемітизм і обрання євреїв у владу, прагнення прав і свобод та повний ігнор законів, бажання жити красиво і повне небажання щось для цього робити.

Українського в Дніпрі дуже небагато і воно загнане на маргінес, опір українізації та декомунізації тотальний, сепаратисти й колаборанти там почуваються дуже комфортно. Місто крутиться в росмовному просторі, занурюється в агресивний та відвертий кримінал і деградує по російських та росмовних пабліках.

Тому нічого дивного в тому, що хлопець, який шукав відповідей на питання та якихось сенсів, знайшов їх на радикальних російських ресурсах. Які досі, на десятому році війни, вільно працюють в Україні і ніхто їх блокувати не збирається.

Я до чого веду? Не знаю: вбивця він, чи ні, але вся ця ситуація кричить і волає про те, що таких дітей в Україні багато. Дітей, яких сама українська державна система позбавила якісної україномовної освіти, не забезпечила формування українського світогляду і не дала можливості пізнати, зрозуміти, прийняти і практикувати українську Ідею.

Країна, де відсутня державницька національна ідея, не може виростити громадян, здатних на чин. Бо: какаяразніца!

А різниця є. Тільки розуміння її часом приходить надто пізно. І цим користаються вороги. Там, де Пушкін перемагає Шевченка, там ФСБ отримує благодатний грунт, на якому потім СБУ доводиться сапати те, чого би ніколи не виросло, якби…

Це вічне українське якби. Якби ви вчились так як треба…

Любов Бурак

5.

Хочете — вірте, а хочете — не вірте. Що говорили карти Таро тиждень тому.