КАКІСТОКРАТІЯ Й МЕРІТОЦИД
1 min read
Ірина Геращенко: Показово. Президент Байден зустрічається в Білому домі з лідерами демократів і республіканців, аби знайти компроміс з питання стіни і воєнної допомоги Україні. Усвідомлюючи свою відповідальність за пошук рішень з найбільш складних питань.
Республіканці жорстко критикують Байдена, але він ставиться до опозиції з повагою, бо це — теж Америка, й можливо — майбутня влада. Яка на минулих виборах йому програла, але зараз набирає популярності.
В Україні секретар РНБО з презирством цідить в коментарі ЗМІ «яка опозиція?» й відкидає саму ідею уряду національної єдності. Хоч інтелектуальний тупик самої влади визнають вже навіть їх прихильники, й депутати- слуги, колективна Марʼяна публічно пише про слабку партію і фракцію.
В уряді Шмигаля немає кількох міністрів й ніхто не збирається йти в камікадзе, в економіці — швах. На дипломатичному полі ми ні на крок не прискорили створення трибуналу проти Путіна і покарання його режиму. Розширення учасників конференції в форматі радників не є синонімом її ефективності і наближення миру. Провалено будівництво фортифікаційних споруд, в країні політична цензура і повзучий наступ на децентралізацію.
Де-юре повноваження ВР закінчилися в листопаді, але цей склад парламенту працюватиме до кінця воєнного стану. Й здоровий глузд говорить, що переформатування монобільшості, якої фактично не існує, посилить легітимізацію ВР і в очах самих українців, і наззовні, буде сприйнято як сильний і відповідальний крок.
Але влада, саме влада, відкидає всі пропозиції опозиційних сил про пошук компромісів і нових рішень, як посилити нашу країну і наші спільні позиції. Немудрі, недержавницькі дії і вислови. Які з великим нерозумінням сприймаються нашими міжнародними партнерами.
Влада і досі вважає, що уряд національної єдності- це про посади. Хоч це — про відповідальність. За країну.
* * *
Олег Галазюк: Ніхто не хоче воювати, ростуть статки, гинуть хлопці та дівчата, працюють Казіно… на фронт замість зброї везуть шикарні позашляховики… ця війна триватиме до тих пір, поки народ мовчить…
Вікторія Максименко: Державне Підприємство «Центр захисту інформаційного простору України» заплатить 8,1 млн грн бюджетних грошей за відстеження, що пишуть про президента Зеленського, про першу леді, голову Офісу президента, заступників голови Офісу, Головнокомандувача та членів КМУ.
Моніторити збираються всі соцмережі, зокрема і “ТікТок”.
Павло Розенко: ЦЕ ЖЕСТЬ!
Вдумайтесь в це…. Війна. Не вистачає коштів ні на що. Президент заявляє, що без фінансування міжнародних партнерів українські пенсіонери просто помруть! А В ЦЕЙ ЧАС…
8,2 мільйонів (!!!) гривень наших з вами бюджетних коштів планують виділити для того, щоби моніторити інформацію про те, як пишуть ЗМІ і що ми думаємо в соцмережах про Главу Офісу Президента, його заступників…
І УВАГА… Про радників, представників та інших «значущих фігур Офісу Президента»!
Серйозно? Саме на це потрібно витрачати сьогодні наші кошти? Це пріоритет?
Кому війна, а кому… дерибан бюджетних коштів!
Олена Синицька
Від УСІМ:
Те, що відбувається в Україні, звичайно, можна звалити на владу какістократів на чолі із В. Зеленським та А. Єрмаком. Так, вони є проблемою…
Але постає цілком резонне питання: хто усе це допустив? І відповідь проста — українське суспільство. Інфантильне, незріле, неструктуроване суспільство, яке живе емоціями й базаром, яке приводить до влади бездарів, яке нездатне контролювати свою владу…
Адже, за великим рахунком, попередники Зеленського і його «слуг народу» були нічим не кращі — просто деґрадація «політичної еліти» має тенденцію до «самоудосконалення», коли наступники «перевершують» попередників…
Словом, «маємо те, що маємо», як любив повторювати той, хто насампочатку незалежності України дав старт цій тенденції, яка давно вже стала закономірністю.
А що поробиш? Какістократія в політиці й урядуванні — це прямий наслідок гнилизни інтелектуальної еліти, яка не спромоглася підняти рівень національної свідомості й громадянської зрілості (відповідальності) суспільства через освіту й просвіту, яка не виступила ініціатором і промоутером системних устроєвих змін, яка не справляє жодного впливу ні на суспільство, ні на «політичну еліту», бо привчена, за давньою радянською традицією, заглядати в рот останній…
Звідси — мерітоцид. Аґресивні какістократи беруть гору й творять те, що хотять. Невігластво самовідтворюється і множиться…
Свободу слова в Україні доведено до ручки. Добре, в Україні зараз немає умов для творення україноцентричної системи ЗМІ. Давайте творити цю систему за межами України — інтернет, спасибі йому, дає чудові можливості для цього, навіть якщо ви знаходитеся в Антарктиді. Але ж ні — ніхто не хоче навіть обговорювати цю тему. Базар у соцмережах — це все, на що ми здатні…
Більше тут:
Будапештський формат: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 294 с.
Україноцентризм, журналістика і система ЗМІ: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 449 с.
Системні зміни — перспектива для України: Збірка статей і нотаток. — Вашинґтон, 2020. — 393 с.
