ПІДДОННЯ МАРНОСЛАВСТВА

Коли державні нагороди стають приватним бізнесом

Читачі напевно памʼятають наші публікації «Дно марнославства» та «Післямова до “Дна марнославства”», у яких ішлося про численні фейкові «міжнародні премії», яких наплодив Сергій Дзюба.

Як виявилося, не преміями єдиними живуть і живляться небезталанні українські шахраї з університетськими дипломами. Сьогодні ми публікуємо текст Віктора Трегубова про фейкові нагороди, які «конкурують» з державними, та супутні матеріали, які ми розшукали в інтернеті.

* * *

СПОЧАТКУ СЛОВО ВОЛОНТЕРЦІ

Довго я не хотіла викладати нагороду і подяку, бо я до цього ставлюсь — наче хизуєшся. Та влітку одна людина мені сказала: це ж не твоє, а всіх тих, хто тобі допомогає. Я наче погодилась, а потім все одно не наважилась викласти.

Сьогодні я хочу подякувати всім тим, хто підтримує мене і мого батька Алексей Жигир на шляху волонтерства, грошима і діями.

Я згадала, що обіцяла розповісти вам історію цього прапора. Його зняли з горящого БМП та несли особисто для мене більше ста кілометрів. Він покоцаний, з підпалами, потрепаний, пахне війною. Він самий особливий прапор.

В мене шеврони людини яка захищала аеропорт. Куля яку дістав з магазину військовий, якому хотілось подарувати хоч щось. В мене є особлива коробка дома скарбів, які для мене надцінні. За ними цілі історії. Історії воїнів більшість з яких вже на щиті.

А медаль і подяка це не моє. Це таткове і ваше. Тож ще раз дуже дякую. Сила тільки в єдності! Слава Україні!

Олена Жигір

* * *

ПОГЛЯД МАЙОРА ЗСУ ВІКТОРА ТРЕҐУБОВА

Окей, мене дещо вкурвило, і я хотів би з вами поділитися. Пані Alena Zhygir, яка збирала гроші під душевною, але неправдивою історією про загибель Далі, хизувалася нагородою. Вкладення 1 (вгорі).

Під текстом, де вона хизувалася, її незнайомий мені пан Sergey Kozub поздоровив з ще однією нагородою. Вкладення 2.

Пан сам має дві подібні нагороди (вкладення 3 та 4) та носить їх поверх різнобійного камуфляжа (вкладення 5 видалене на вимогу авторки).

Так, я знаю, що це біжутерія, яку просто купують за гроші. Але навіть для біжутерії — я приочешуїв, коли побачив номер на “нагороді” панянки. 15477. Поліз дізнаватися, що ж це за нагорода така популярна і хто це робить.

А робить це “Всеукраїнське об’єднання Країна” — ГО без статусу юрособи. Точніше, приватна лавочка пана Олександра Сопота, голови ТОВ “Орден”, що виробляє як державні нагороди, так і сувенірку.

Зайшов на сайт “Країни” — і насолодився. Насолодіться й ви.

“КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ МАЄ ПРАВО ТА МОЖЛИВІСТЬ!

Просте питання: “Монарх, Президент, прем’єр-міністр чи канцлер будь-якої країни знайомі особисто з усіма людьми, яким вони (або від їх імені) вручають державні нагороди? Може, хоча б з більшістю? Вони можуть бути впевнені, що нагороджують саме героїв? Відповідь буде очевидна.

В Україні вперше у Світі створено дієвий інструмент, який надає право і можливість здійснити СПРАВЕДЛИВЕ нагородження керівникам областей, районів, міст та сіл України, командирам військових формувань, головам громадських організацій та спілок, керівникам відомств, підприємств, установ і навіть окремим громадянам – адже лише самі члени суспільства знають, хто з побратимів, друзів, рідних та колег, які кожен день знаходяться поруч, гідний нагороди, а хто – ні!

Це — ВІДКРИТА СИСТЕМА ГРОМАДСЬКИХ НАГОРОД “ЗНАКИ НАРОДНОЇ ПОШАНИ”, яка має усі основні риси досконалої нагородної системи:

їх поважають у суспільстві – за 4 роки нагороджено більше 120 тис. гідних громадян України та іноземців;
нагородження здійснюється як за ініціативою окремих громадян, так і організацій;
реєстри нагороджених відкриті та доступні для широкого загалу;
суспільство та нагороджені знають, хто конкретно є ініціатором кожного нагородження;
нагородження здійснюються в урочистій обстановці, висвітлюються в ЗМІ та в Інтернеті;
всі нагороди номерні та мають посвідчення;
нагороджений має можливість отримати виписку з Наказу, на підставі якої інформація про нагородження вноситься до особової справи;
нагороди зареєстровані державою, мають Статути та девізи;
нагороди є унікальними, пізнаваними та національно-спрямованими, їх зовнішній вигляд не викликає “незручних” питань та не потребує тлумачення фахівців-фалеристів або істориків;
нагороди мають затверджені планки – для носіння на повсякденному одязі.”

Коротше, підсумуємо. Підприємець робить брюлики для носіння на повсякденному одязі, але стилізує під державні нагороди. Ну це наче не секрет, давно таке було, але ПОНАД СТО ДВАДЦЯТЬ ТИСЯЧ. І я абсолютно переконаний, що дані на сайті давненько не оновлювались (року так з 2019-го), і цифра там трішки більше. Чи не в рази.

І під цю біжутерію люди збирають кошти. На грудях її носять. Заслужені волонтери.

Щось з цим треба робити. Але я поки не уявляю, що.

Щонайменше, таким людям треба говорити, що поваги цим вони собі не зароблять.