КОЛЯДУВАТЬ ВАМ, ЧИ НІ?

Різдвяні колядки із Гуляйполя

Так ми, хлопчаки з дівчатками, різдв’яної вечірньої пори запитували під вікнами в сусідів мого Гуляйполя. Не відмовляв ніхто і ми колядували дві найдавніші (складені за мільйон років до Християнства) колядки: якщо в родині хлопчик, то йому співали “Під дубиною. під зеленою”, А якщо дівчинка, то — “Ой рясна-красна в лузі калина…”

Отже – хлопчикові:

Під дубиною під зеленою
Там орав плужок восьмириною,
Ой, Даждьбоже!
А за тим плужком –
Петрик (Ваник, Женик, Ромчик і т. д) з батожком.
Ой, Даждьбоже!
Вийшов до нього
Батенько його:
Ой, Даждьбоже!
– Ой ори, синку,
Цю довгу нивку,
Ой, Даждьбоже!
Та насіємо жита, пшениці і т. д.

А для ДІВЧИНКИ колядка БУЛА значно ліричнішОЮ:

Ой рясня-красна
в лузі калина,
Ой. Даждьбоже!
А ще найкращо
в батька Галина (Олеся, Марина, Ярина і т. д.)
Ой, Даждьбоже!!
Як по воду йшла –
Як зоря зійшла.
Ой, Даждьбоже!
А з водою йшла –
Персня згубила
Ой, Даждьбоже!.
А козак ішов –
перстеня знайшов.
Ой Даждьбоже!
“Чи ти царівна –
чи королівна”
Ой Даждьбоже!
“Я й не царівна –
“й не королівна.
Ой, Даждьбоже!
Я в батька дочка – як та ягідка…
Ой, Дажльбоже….

Колядникам виносили господарі або бублики, або горішки, або яблучко, або якусь цукерку чи й копійку…
Обдаровуючи нас, господар міг сказати: “А ви, коляднички, знімайте шапочки та кажіть: “Даждьбоже!”

Наколядуєш, бувало, так, що тиждень потім заглядаєш у торбинку…
І ждеш щедрувань та посипань на Маланку й на Василя…

Не знаю. чи в Гуляйполі та в сусідніх селах ще збереглася така традиція, а чи телевізор, мобтелефон із комп’ютером все це заступили?
Технічний прогрес… і нема на те ради….
Будьмо!

Михайло Наєнко