ДИСКУСІЯ НЕ ВЩУХАЄ
1 min read
Історія з Фаріон — це про українізацію у білому пальті
Легко проголошувати патріотичні спічі за збереження мови, якщо був соціалізований в україномовному середовищі.
А тепер, шановні друзі з заходу України, подумайте про перевагу, тобто привілей соціалізації мовою, яку ви вже мали з народження.
Багато хто із нинішніх українців, які виросли у зросійщених містах його не мали, бо були дітьми, або онуками тих, хто помер під час Голодомору, був розкулачений, репресований, або втратив гідність під час правління комуняк.
Майте витримку. Не повчайте. Не ненавидьте. Вживання мови залежить від соціалізації у мовному середовищі.
Спочатку його спільними зусиллями за підтримкою держави треба створити, а потім дивитися на результати, тобто зростання рівня вживання та володіння мовою.
Це завдання на роки і десятиліття.
І провокативне питання: чому Фаріон не поїхала українізувати зросійщений Донбас, коли була така потреба і можливість?
Може якби хвальоні білопальтові українізатори приклали зусилля на сході України, то ми б не мали там таку проблему із українською ідентичністю?
Світлана Вовк
* * *
Нові штрихи до теми про леді «ІФ»
Як же цікаво спостерігати за людьми, які довгий час мали ознаки українця —користувалися мовою, вважалися інтелектуалами, навіть щось там писали про Україну. Але тут на феномені Фаріон їх ніби прорвало —звідкілясь полізло роздратування, ненависть і презирство, до всіх і всього, що має українську суть!
Ці “псевдоукраїнці” навіть не зрозуміли, що справа зовсім не у персоналіях і окремих прізвищах. Справа в самій глибинній особистій позиції і цілісному світовідчуттю.
Щоб бути справжнім українцем, замало любити сало чи вареники, замало навіть любити рушники та вишиванки. Потрібно любити український народний побут, епос, поезію і пісню, відчувати і розуміти українську душу. І бачити світ очима українця. Якщо нема цього всього комплексу рівнів, то значить, людина під дією пропаганди або втратила свою українську суть, або просто є жертвою історичних обставин, які закинули її пращурів в Україну.
І доки були мирні часи, все ніби то йшло добре, але тут раптом війна — і ти прекрасно розумієш, що носиш в собі менталітет ворога твоєї країни! Більше того — деякі українці здаються тобі такими ненависними, що, здається, розстрілював би їх власними руками!
На жаль, це симптоми нинішньої соціальної хвороби, якою заражені чимало наших земляків. І я добре розумію суть цієї хвороби. Один знайомий, котрий працює лікарем венерологом розказував, що перш ніж лікувати пацієнта з венеричною хворобою, яка часом протікає майже безсимптомно, треба зробити інʼєкцію гоновакцини, яка загострить хворобу, і тоді вона перейде в активну стадію.
Так от Ірина Фаріон, якщо хочете, це та сама вакцина, яку вкололи всім потенційно хворим. А що далі — лікуватись а чи ходити і поширювати цю хворобу? Це справа особиста. Але за свідоме зараження інших має бути відповідальність!
Ну, й на закінчення трохи філософії і політики. Люди, котрі знайомі з категоріальними поняттями форми і змісту, дуже легко відділяють одне від іншого. Тобто добре розуміють, що форма подачі Ірини Фаріон може бути грубою, неприємною або навіть свідомо провокативною, як вже було сказано вище. Але до змісту не може бути жодних претензій, якщо ви, звичайно, думаєте і відчуваєте, як більшість генетичних українців.
Зрештою, на підтвердження цієї думки чомусь спливає в памʼяті фраза Прездента США Франкліна Рузвельта на рахунок політичного лідера Нікарагуа: “Так, Сомоса, можливо, і сучий син — але це ж наш сучий син!”
Памʼятайте, що життя не є чорно-білим, як комусь дуже хочеться! Існують кольори!
Анатолій Матвійчук
Від УСІМ:
Історія з Фаріон не має нічого спільного з українізацією. Вона двічі приходила до мене в друзі, хамила й відходила, так і не взявши участі в обговоренні моєї ідеї, а відтак і концепції українізації.
А от ваші запитання в останньому абзаці — цілком резонні, але, на жаль, риторичні. Немає на них відповідей. Ні від Фаріон, ні від Ніцой, ні від ще багатьох «захисників», але не популяризаторів української мови.
До теми:
