ОДНО ФОТО, ДВА ТЕКСТИ І ТРИ ПОГЛЯДИ

1.

2.

Фото зроблене 1935 року в східних кресах, тобто в Галичині, як її називали поляки в міжвоєнний період. Я десь бачив згадку, що фото можливо зроблене в Станіславі. Але підтверджень цьому нема. Знаємо тільки, що це точно Галичина.

Подивіться на цю пару. Красиві, щасливі і стильно одягнуті молоді люди. Він в топовому костюмі, маринарка застібнута на один ґудзик, руки за спиною, рішучий погляд впевненого в собі чоловіка.

Вона жіночна і вродлива жінка в штанах, що на той час було викликом. Красива зачіска, чарівна усмішка, на руці жіночий або чоловічий годинник.

Вона усміхається фотографу, а її фацет спеціально робить серйозний вигляд обличчя. Це гра. Звісно це гра яку злапали навічно камерою фотоапарату.

Перенесіть цих людей в любу точку планети і вони будуть в ній свої серед своїх. Типові представники сучасного їм світу. Уявіть що позаду них Уолл Стріт, а цей чоловік брокер і на дворі 1928 р. Зараз вони сядуть у свій бюік і поїдуть Карнегі холл слухати Ню Йорк сіті оперу.

Або ж вона продавець нерухомості в Лондоні, а він інженер в Auto Union десь в Інґольштаті.

А може вона викладачка в Тернополі, а він один з перших українських гонщиків який взяв гран-прі в 1930 році на трасі “Львівський трикутник” у Львові?

Хто ці люди? Ми ніколи цього не дізнаємось.

Єдине, що ми точно бачимо, що це звичайні представники людьскої цивілізації.

1935. Решта нашої країни оговтується від найбільшої нашої катастрофи — Голодомору.

Нація як мрець, ледве пропихає свою кістяну руку з під мокрої землі і чіпляється за життя. Обтрушує з себе залишки української ідентичності і робить перший крок в нове і світле соціалістичне майбутнє. Але вона ще не знає, що за можливість жити вона заборгувала комісару свою душу.

Попереду 1937, чорні роти, штрафбати і Биківня. Попереду Воркута, Кенгір і Сандармох. Розстріляне відродження і упокорене зародження. Вбивають всіх, від чорнороба і Павліка Морозова до драматруга Курбаса і неокласика Зерова. Хто не терплячий той пускає собі кулю в лоба як Хвильовий.

1935. За 4 роки в світ цих людей прийде більшовик і знищить все, що було їм дороге. Можливо він навіть вбив когось з цих двох що на фото? Забрав її годинник сваєй Нюрє, блять, а з мертвого тіла чоловіка стягнув стильний костюм і мешти в яких потім буде розсікати, як емісар “маро(мо)дерного” гротестку, вулицями окупованого і Києва, на яких досі валяються трупи українців?

І вже потім вони будуть нам розказувати, що принесли нам прогрес і науку. Навчили нас будувати ГЕСи і металургійні заводи. Нашими руками і мозгами, звісно.

А ми їх за це ще й в космос потім відправили.

Біологічне сміття прийшло і все знищило, потім нашими руками все відбудувало і сказало, що це все вони нам подарували, а ми бачте невдячні. І якби не вони ми і досі жили в лісах, полювали на вовків і їли вміст шлунків оленів. Ну дякуємо звісно.
Вони нас хотіли знищити, але не вийшло.

Тепер наша черга.

Віктор Дацько

3.

Випадкове фото з вулиці одного із західноукраїнських міст за чотири роки перед приходом радянської влади.
.
Ця світлина зроблена у 1935 році і підписана, що це “kresy wschodnie” (так, зазвичай, у передвоєний час називали колишню Східну Галичину) і викладена сьогодні на сторінці Oleksandr Romazan.
.
На світлині бачимо стильну пару, яка щасливо і впевнено крокує тротуаром. Уявіть собі: майже сто літ минуло, а бажання зі смаком одягатися і гарно виглядати — нині те саме, що й тоді. От, перенесімо в уяві цю щасливу пару у наш час і вони однозначно викликатимуть у нас захоплення.
.
Він — у строгому костюмі, при цьому його маринарка обов’язково мусила бути застебнутою на один ґудзик, із нагрудної кишені мусив визирати краєчок хустинки. І, обов’язковою умовою — краватка під білосніжним комірцем.
.
Вона — у модних штанях і у легкій блузі з напіввідкритими рукавами. На ногах — зручні босоніжки на низькому каблуці. А ще зверніть увагу як старанно укладена її зачіска (а ля “30-ті”), а також на лівій руці маленький дамський годинник на вишуканому ремінці, у той час як на правій — широкий стилевий браслет, який вдало підібраний до її вбрання.
.
Ага, ще одне: бачимо запряжених коней на цій світлині, які мабуть очікують, поки перед ними проїде машина. Під копитами коней видно бруківку (вона не австрійського, а, мабуть, пізнішого часу, бо якось неякісно викладена). Зате сусідній тротуар майже зразковий: рівні бордюри і квадратова плитка майже така сама, як сьогодні.
.
…До приходу російсько-більшовицької влади на Західну Україну залишалося ще цілих чотири роки. Чи встигла та пара натішитися собою, чи одружилися і, зрештою, як і де зустріли отой злополучний вересень 1939 року, який криваво і ґвалтовно поруйнував долі мільйонів таких щасливих пар..?