ЛЄЛЄЙТЄ РУССКІЙ МАТ

1 min read

Справжня російська культура не класична

Звернуся до радянської кінокласики. У одному Довженківському фільмі є такий епізод. Згорьований незгодами Першої світової війни селянин, орючи свою нивку, починає злісно бити коня. А той обертається до нього й каже: “Не туди б’єш, Іване”.

Чомусь сей епізод воспоминається мені, коли в нас запопадливо й натхненно починають воювати з класичною російською культурою. Бо, мовляв, вона виростила Путіна й усіляких там рашистів.

Але ж справжня російська культура далеко не класична. Наведу свідчення стороннього, одного з моїх улюблених письменників Еріха Марії Ремарка. У романі “Труіумфальна арка” герой, устами якого говорить сам автор, каже: “Щодо лайки, то російська мова — видатна”.

Отож, лайка, русскій мат, це і є головна ознака й російської мови, й “вєлікой русской культури”.

Навіть багатьма любимий Владімір Висоцький приспівував, що “во французском общєствєнном туалєтє я відєл надпісі на русском язике”. Які то “надпісі” — зрозуміло.

Одначе з русскім матом ми не боремося. Навпаки — культивуємо. Одне лише таке культивування “добродушним” Поворознюком, якого розкручують “плюсики” й інші мас-медіа, чого вартує!..

Отже, воюємо з російською класикою, яку, до речі, значною мірою сотворили наші хохлята (всілякі там гоголі, чайковські, достоєвські, чехови, буніни, солженіцини та інші), й лєлєйтє русскій мат.