ҐЕНЕРАЛ БУДАНОВ ВСТУПИВ ДО АСПІРАНТУРИ
1 min read
От хто зна, як до цього ставитися. Але воно мене якось дуже муляє…
Новина промайнула новинними ресурсами. Про те, що керівник військової розвідки Кирило Буданов збирається вчитися. Він вступає до аспірантури Острозької академії на «політологію». І вже значиться у списках вступників — він там першим за даними рейтингової таблиці. Ректор Пасічник цю новину підтвердив.
Більше того, Буданов значиться в списках аспірантів, які вчитимуться на вечірній формі навчання. В Рівненській області. Під час війни.
Цитую ректора: “У зв’язку з тим, що академію закінчив Головнокомандувач (Валерій Залужний), дев’ять бойових генералів і командувач 30-ї армії, академія стала популярною … і абсолютно нічого дивного, що до академії вступають в магістратуру чи аспірантуру найвідоміші особистості в Україні”.
Я просто вже не розумію логіку того, що у нас відбувається. Ще раз – начальник ГУР України, під час тяжкої війни, не просто став суперпублічною особою і заполонив собою всі медіа разом зі своєю дружиною, а ще і збирається вчитися на політолога на вечірньому відділенні у Рівненській області!
Я розумію, що Офіс президента у нас – найдорожчий виш. Бо вони всі туди приходять вчитися керувати державою. Але ж це був сарказм. А ні, у нас тут, виявляється, навчання можуть стартанути в буквальному сенсі. Без сарказму.
Буданов закінчив Одеську військову академію у 2007 році, тоді це був Інститут сухопутних військ. Більше ніде не вчився, принаймі, немає згадок в його офіційній біографії. Певне, не було часу і потреби. В політології. Лише зараз з’явились і час, і бажання, і натхнення.
До того ж, я все таки запитаю: а це нівелювання освіти як такої чи просто звичайне стояння в черзі за документом?
Я чесно шукала подібні прецеденти в історії. Не знайшла. Може, їх немає?
Я слабо собі уявляю, щоб керівник МІ 5 (військова розвідка Британії), під час Другої світової війни пішов вступати до університету. Або керівник Моссаду, наприклад, вирішив прокачатися в темі політології під час Війни на виснаження.
Я раніше думала, що вся оця публічність того/тих, хто, за логікою, має якомога менше відсвічувати, має щось таке важливе на меті, що мені, простій смертній, абсолютно невідоме. Тому і, зціпивши зуби, мовчала з приводу бравурних мантрів про контрнаступ, перемогу – «от-от, ще трохи, пару тижнів, до кінця літа – і все!», “Крим звільнимо весною 2023”.
Але, мені здається, що люди, які звикли всі питання вирішувати через телевізор, які абсолютно цинічно ставляться до своїх співвітчизників, вважаючи їх розумово неповноцінними, яким можна згодувати будь яке інформаційне лайно, ці люди насправді на меті не мають нічого раціонального. Вони просто так звикли. І війна в їхньому світосприйнятті не змінила ні-чо-го!
Я занурилась і трохи прочитала інтерв’ю пана Буданова. Їх достатньо. Вірніше, Буданова в інформаційному просторі ДУЖЕ БАГАТО. Може, це зараз у розвідників так треба?
Наприклад, в інтерв’ю Радіо Свободі у серпні цього року, він розповідає: «Моє щастя завжди зі мною, тому що моя дружина живе зі мною в кабінеті. 24 на 7. Раніше я йшов на роботу і повертався, а зараз…». І уточнив, що його дружина не працює в ГУР.
В травні про генерала Буданова виходить текст у NV: «Увечері 23 лютого 2022 року Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони, привіз із дому до свого робочого кабінету дружину Маріанну. На той момент він достеменно знав, що за кілька годин російські війська нападуть на Україну і часу хвилюватися за долю дружини не буде».
Розумник, звісно. Дружина у нього одна, рідна, про неї треба піклуватися. До того ж, вона не панікує. Не те, що натовпи українців по всій країні, які спокійно спали, бо у них ніхто у розвідці не працює, і потім ломанулися тікати від вибухів і смерті. Не всі втекли, до речі.
А далі я читаю просто повну дичину. Виявляється, і про це розповідає заступник Буданова Дмитро Усов, під час першого обміну полоненими між росією і Україною, замість голови української розвідки на обмін виїхала його дружина – і російська сторона цього навіть не помітила.
Я не жартую, саме так і написано: «Якби росіяни дізнались, що на обмін приїхав керівник військової розвідки України чи його дружина, наслідки могли б бути непередбачуваними», – розповідає Усов.
Я соромлюсь запитати, а в чому була нагальна необхідність при домовленому обміні ризикувати керівником розвідки, що він мав туди їхати? Ну раз такі ризики? Про дружину, підміну на яку не помітили росіяни, я просто помовчу. Бо не знаю, як це коментувати.
А ще я прочитала інтерв’ю дружини головного розвідника воюючої країни. Маріанна публічна особа, балотувалась до Київради (не пройшла), є радницею Кличка. Вона психологиня.
Вона теж розповідає, що весь час поруч з чоловіком. Дає йому поради. Контролює, щоб не їв шкідливу їжу. Все як має бути. «Кирило Олексійович був на нараді, а я зайшла до однієї з кімнат почитати документи … Зняла черевики і лягла на диван навпроти вікна. І за кілька хвилин …прилетіла ракета… В цей момент я вибігла до дверей, Кирило Олексійович вже біг назустріч».
А ще про гумор. «У критичні моменти ми знаходимо місце для гумору. Пам’ятаю, як одного з перших днів увімкнувся сигнал повітряної тривоги, мене повалили на підлогу, зверху був Кирило Олексійович, а на ньому ще десяток хлопців. І я кричу: «Господи боже мій, якщо мене не вб’є ракета, то ви точно задушите».
Ну що ж, є ресурси і сили у країни пильнувати не лише перших персон, а і їхніх дружин, які, для зручності персон, знаходяться, попри посадові інструкції і законі вимоги, поруч. 24 на 7. Ну не в Польщу ж на заробітки їхати, чесне слово.
До речі, дружини інших високопоставлених військових керівників значно менше розповідають подібної дичини. Чесно кажучи, здебільшого мовчать. Ситуація така.
Я все розумію про безпеку, яка має бути у таких сімей. Але навіщо транслювати фігню?
Хоча… Може, справді треба йти вчитися? Бо, схоже, там мова вже не про розвідку, а про бажання участі у політичних речах. Перша леді вже практично готова 🙂
P. S. Парне фото пари є лише таке в мережі. Я знайшла його на сайті Главкому. Не питайте, що це) Маріанна нібито є парафіянкою Московського патріархату. На її сторінці в ФБ є світлина, зроблена біля монастиря Свято-Покровської Голосіївської пустелі у Києві, що підконтрольний РПЦ.
