МОВНИЙ БУЛЛІНҐ
1 min read
Україномовні діти почувається чужими у київських школах
Сьогодні моя дочка почула у київській школі собі у спину іронічну фразу від іншої дитини «вона прямо українка». Це на тему того, що вона, як і я колись, єдина дитина в класі, яка розмовляє на перерві українською мовою.
У мене логічне питання: ким себе вважає дитина, яка кинула це в спину моїй дочці?
Савєцкім челавєкам? росіянкою? істотою без національності, яка говорить на общепанятнам?
Ким себе вважають батьки, від яких їхня дитина перебрала оце вєлікарускає кліше «вона прямо українка». Як часто вони вживають цю зверхню фразу щодо україномовних українців, що це так легко повторює дитина у 9 років?
Коли у моі шкільні часи, на початку 2000-х, мене у школі дражнив як мінімум один російськомовний хлопчик: «дивіться, яка щира українка», — я його просто під час гри в волейбол, била ногами. І досі шкодую, що не посилала рускім матом. Очевидно, треба починати вчити цього свою дочку.
Дякую вам, любі батьки в Києві, які виховують своїх дітей російськомовними і зневажливими до української мови. Які не вчать дітей поважати тих дітей, хто на перерві завжди принципово говорить українською. Моя дочка вихована саме так, і навіть під час булінгу, будучи скромною та переважно мовчазною, не переходить на російську, я нею пишаюся.
Дякую вам, хто не вчить мовної стійкості, а вчить на уроках говорити українською, а на перервах щебетати на общепанятнам та бути зарозумілими російськомовними стервочками і травити дітей через їхню несхожість з ними.
Дякую і за те, що сьогодні я згадала, як мріяла дитиною переїхати у Львів та вчитися там у школі, і задумалася про те, щоб переіхати зараз, аби моя дочка не страждала від цього вашого колективного сорому, які не здатні скинути з себе мовне клеймо російської колонії навіть від час геноцидної війни проти вас.
Дякую вам, що моя дитина через вашу російськомовність почувається чужою у київських школах.
Але я нікуди не переїду. Краще навчу її бити за такі фрази ногами та посилати матом. Не просто так воювала за свободу України від росії, і за те, щоб рідний мій Київ був український.
Ваша підтримка Української Світової Інформаційної Мережі дуже важлива. Підпишіться, щоб отримувати оновлення на електронну пошту. Складіть пожертву на УСІМ. Дякуємо!
