ЗІЙШЛИСЬ У ГЕРЦІ ЛІБЕРАЛИ

Віталій Портников vs Віктор Шендерович

Лавреат Шевченківської премії Віталій Портников виклав на своїй сторінці скани своєї перепалки з Віктором Шендеровичем і сказав про останнього так: «”Нравственный мажор” і сочувствующіє юморісти».

Це справді варто прочитати, звернувши особливу увагу на те, як В. Портников на свій космополітичний лібералізм намагається натягнути українську вишиванку, щоб у часі війни протиставити себе російським лібералам типу Іріни Драґунской та В. Шендеровича, які, у свою чергу, силкуються залишатися лібералами, але так, щоб зберегти свою імперськість.

* * *

Звісно, Шендерович іще той фрукт! Ось він в усій своїй лібералістичній красі проявляє своє абсолютне нерозуміння природи війни Росії в Україні:

«UPD. Пишуть, що фехтувальниця Смирнова публічно підтримала війну.

На жаль, ця мотивація (яка змінює етичну ситуацію) не прозвучала вчасно, чи не так? І вона була тригером громадського конфлікту.

Йшлося про відмову рукостискання з РОСІЯНКОЮ.
Про це і текст (див.нижче)

…

Після міркувань Андрєя Волни про фехтувальний кейс…

Так, ніякого великого спорту поза політикою немає, і вболівальники – це і є той електорат, який, відчувши на собі остракізм світу, має зрозуміти нарешті, що ігнор на спортивних аренах та принизлива порожнеча у телевізорі – наслідки його жахливого політичного вибору.

Все це так і є, і я сам писав про це в кейсі з Липницькою напередодні Криму.

Але в ситуації з фехтувальним нерукостисканням справи зовсім в іншому: українська спортсменка завдала образу не прапору, а людині! (тут і далі виділення наше. — УСІМ).

Людині, яка погодилася виступати в приватній якості та допущена на змагання (і законність цього рішення українка де-факто прийняла, вийшовши на доріжку).

Особисту образу було завдано людині, не поміченій у підтримці Путіна та війни (відчуйте різницю з Овечкіним та всією Putin team).

І цей вчинок, на мій смак, досить неточний етично, м’яко кажучи. Ніякого героїзму в ньому немає, а є хтивість у биття лежачого. І багато вульгарного хайпа потім.

“Диявол змушує нас мислити неточно”, — сформулював Мераб Мамардашвілі. Ось і давайте будемо точні у розплутуванні вузлів. На плечі, за принципом “свій-чужий” —воно, звичайно, легше, але це воістину диявольська легкість».

Але ж і Портников, будемо щирими до кінця, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в інформаційному просторі України практично був (мимовільним) аґентом «русского міра» або корисним ідіотом. Подивіться й послухайте, наприклад, його розмови з Людмилою Немирею, яка послідовно і вперто тирлується із своїм каналом UkrLifeTV в російському інформаційному просторі.

Портником почав українізуватися з початком повномасштабної російсько-української війни, і то не вельми вдало і послідовно. Адже українізація не зводиться до простого переходу на українську мову і одержання Шевченківської премії. Сутнісної українізації не сталося.